Коронарний синдром

Я сам в собі, я сам з собою.
У серці цілий світ болить!
Безмежжя край переді мною,
А в тім краю життя мовчить.
І не прийде той, хто не прийде,
Не забере печаль від Вас.
Те, що задумано, не вийде.
Чого боюсь – те вийде враз.

Втрата

Ти не почула крик душі.
Ти не розкрила сутність долі.
Ти не ввійшла в жадані дні.
Ти не знайшла для мене ролі.
Ти підеш у незнану даль,
Ти пам’ять радістю омиєш.
Ти в майбутті мене, на жаль,
Не знайдеш, втрати біль розкриєш.
Не вернеш, що не забереш,
І не відкриєш, що закрито.
Мене ти більш не пригорнеш.
І не забудеш, що прожито.
Ти не озвешся з майбуття.
Ти не породиш спільні дії.
Увійдеш у нове життя,
Мене покличеш в безнадії.

Я не прийду, бо не зійду.
І не внесу в життя розраду.
Я не в собі, в тобі тужу.
Бо не пробачив власну зраду.
Я над тобою день зведу.
Я за тобою ніч розкрию.
Перед тобою ниць впаду.
І зло своє добром прикрию.
Я сам жалкую… Не забудь
Всіх ран моїх весняну повінь.
Я не знайшов до тебе путь?!
Пробач мене за втрати сповідь!

“Бездомна Собака”

«Пішов геть, собака», – двірник-неборака,
Двірник-неборака від баку жене.
Нема де подітись, нема де пригрітись,
Нема де зарити відношення зле.

«Бездомна собака» тремтить біля бака.
Тремтить біля бака, не зводить очей,
З стежинки від дому. Спасіння з полону
Чекає щодня, від поспішних людей.

Ось пані проходить, парфумами зводить.
Готова ногою турнути у вир.
Ось діти з батьками, розводять руками,
Не візьмуть з собою у люблячий мир.

Ще й дощ накрапає, ніхто не сховає,
Ніхто не закриє від хмарності сліз.
Ніхто не жаліє, ніхто не зігріє,
Ніхто не прикриє від бризок з коліс.

Нога десь пробита, та їжа з корита,
Та ніч переспати в підвальнім теплі.
Щоб сни повернули, в далеке минуле,
Де він…Гліб Петрович?! Завлаб з НДІ.