Хто ти?

Ми йдемо по дорозі з тобою, в стукіт серця вкладаючи мову.
Бо слова, це обмеження думки. Ми ж серцями ведемо розмову.
Ми все знаємо, все розумієм, та про це не говорим з тобою.
Ми все бачимо, все відчуваємо, називаємо шлях свій судьбою.
Ми по різним дорогам ідемо, але разом, єднаючись в суті.
Це не те що на спільній дорозі, одностайність і вірність забуті.
Ці дороги камінням сплелися, розбивають нам ноги у рани.
Ми у русі шукаємо щастя, ми майбутнє складаєм ділами.
Ми йдемо по життю не синхронно. І буває ти сходиш з дороги.
Потім знову до мене вертаєш, поцілунком змінивши тривоги.
Піднімаючись і спускаючись, ми проходимо гори й долини.
Ми йдемо по них, обнімаючись, бо ми цілого дві половини.
Ти опора моя і надія, ти ведеш в майбуття без спочину.
Ми проходимо горе і бідність, ми проходимо рідну Вкраїну.
Ми минаємо гроші і владу, обганяємо хитрих і підлих.
Ми лишаємо тих хто спинився, ми стрічаємо втрачених рідних.
Ми на різних дорогах з тобою, в стукіт серця звіряємо кроки.
Ми не бачимо тих хто за нами, своїм рухом даємо уроки.
Ми проходимо сумнів і розпач, ми шукаємо захисту в Бога.
Лиш не знаю, чи ти є насправді? Чи знайшла тебе в мріях дорога?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *