Моє ти золотко, моє ти сонечко!
Ти у моїй судьбі, як в світ віконечко.
В розлуці пестить сум, та все нагадує,
Що ти створила світ, і це так радує!
Твій надвисокий стан, твоя посмішечка,
До тебе у полон ввела доріжечка.
Ти обнімаючись, щасливу дариш мить!
А з поцілунками, душа у вись летить!
Ведеш мене вперед, стежками різними.
Підтримуєш ходу словами ніжними.
Нас на шляху містки, тримають вірністю.
Ти прокладаєш шлях душі покірністю.
Все що бажаєш ти, ділами скріплюю.
Люблю тебе удень, вночі підкріплюю!
Не залякати нас законом старості.
Ми пристрастю зняли загрозу слабості.
Ти очаровуєш мене, ти дар підсилюєш!
Своїми діями, мене окрилюєш.
Ти панночка моя, а я твій вірний раб!!!
Роблю що скажеш ти, бо ти життя прораб.
Ти у верхи на трон, зійшла чарівністю.
А я в низах застряг, краси нерівністю.
Ти підкладаєш слів, талановитий склад.
А я беру його в віршів квітучий сад.
Ти мій небесний звід, незгасна зірочка.
За все що робиш ти, тобі п’ятірочка!
З тобою я лечу, без тебе плентаюсь?!
З тобою йду в мету, без тебе вештаюсь?!
Зі мною будь в роках, і я возрадуюсь!
Про всі думки твої – я сам здогадуюсь…
Бо ми одне єство, ти справжня умнічка,
Мій найцінніший клад, моя Олюнічка!!!
27.05.2018