СТРАХ

Роки минають, і міста.
Минає спокій і тривога.
Веде в незвідане дорога,
Жбурляє в вир моє життя.

Я вибираю без кінця
На шальках терезів майбутнє.
Вмикаю розум, слово путнє
З-за консультантського плеча.

Роботи вибір, чи житла,
Дружини, місця відпочинку,
Партнера, друга, іншу жінку,
Чи ресторану, чи кравця.

Але сам вибір – антураж?!
Процесом впливи проявляє.
Бо кожен лотерею має,
Та вже розіграний тираж.

Безповоротне горе в тім,
Якщо мій вибір створить зміни
Чужим життям біду й руїни,
Цим стану ненависним всім.

Я прокидаючись зі сну,
Прошу благословення в Бога,
Щоб в прірву не звела дорога,
Й не дав мені страшну вину

І всеселенське каяття
За вибір близькості і далі;
За вибір радості й печалі;
За вибір смерті, чи життя.

Я бачив генерала біль,
Коли в душі будив заснуле.
У чарці сліз топив минуле
І лейтенантський вибір свій.

В Афганістані – край життів…
Таліби наших оточили.
Щоб врятувати більші сили,
Прикрив відхід п’яток бійців.

Це лейтенант їх відібрав.
І наказав триматись доти,
Не відійдуть всі наші роти.
Цей вибір їх на смерть списав…

Чи хвиля із човна знесла,
І мама з дітками одненька
Старша пливе, інша маленька,
Руками шию обняла.

Як старшій не допомогти –
Сама спасіння не дістане.
Якщо обох тримати стане,
То виросте аж три хрести.

І вибір мами між дітьми:
Чи всім плисти до знеможіння;
Чи меншу збавити спасіння;
Чи старшій не допомогти.

Жорстокий вибір… Боже збав
Мене від вибору такого?!
Не хочу рішення страшного.
Не хочу навіть цих уяв.

Тому молю, не наведи,
Не дай мені нещастя схоже,
Помилуй милостивий Боже,
Жорстокий вибір відведи.
30.06.2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *