ДОБРО

Жива душа… Бо ще болить
Щодня чекаючи спасіння.
Живе душа, та жде прозріння,
Чекає смерті світлу мить.
Як Ахерон проплину я,
Побачу щастя не в обмані,
І не в лукавсті, не в дурмані,
Побачу вічний світ добра.
Там очі радістю горять.
Там поцілунок – знак любові.
Там позитивні ролі в долі.
Там вибір дружбою святять.
Ніхто не зрадить, не продасть,
Не обере, не вб’є, не вкраде,
І не обманить зиску ради,
Не наведе на шлях нещасть.
Там вдячність серце полонить.
Там всі творять блаженні дії.
Туди не втраплять лиходії.
Там Фауст ввік розширив мить.
Та не для мене райський світ.
Хоч все віддав в земнім поході
Для інших був завжди в нагоді.
Творив добро до схилу літ.
Цим у житті штовхав у гріх.
Штовхав в брехню і слабість інших.
Спровокував на гріх безгрішних.
Чим перейшов добра поріг.
Своєю працею завжди
Я дарував нужденним мрії.
Себе прирікши, в безнадії,
Забутим бути назавжди.
Я був для них творцем ідей!
Без плати спорилась робота.
За це зневіра, біль й скорбота,
Як гріх добра від цих людей.
Отак в житті страждав не раз,
Допомагав – отримав муку.
Як дяку за добро – розлуку,
І зраду – джерело образ.
У цім добро і гріх – рідня.
Тому караюся щоденно,
Що все добро творив даремно.
Бо гріх добра – чужі життя.
03.08.2019

ЛЕВ

Ти цар-звіра знайшла, щоб зійти ростом в небо.
Він тебе захистив, своїм світом душі.
Ти створила йому, все що розуму треба.
А він щастя дістав, і приніс в дім тобі.

Бути з ним на шляху, ти йому обіцяла.
Та з’явилось життя, у безпеці й красі.
Хоч корону тобі, царська сила дістала.
Ти забрала назад, обіцянки свої.

Відпустив він тебе, помічницю і бранку.
У борги не озув, твої ноги стрункі.
Він не кликав назад, не порушив мовчанку.
Ти побігла вперед, в свої дні чарівні.

Із собою його, не взяла в час майбутній.
Скористалася ним, щоб зрости у житті.
Не потрібен тепер, чарівник всемогутній.
Встановила капкан, у зрадливій пітьмі.

Час пройшов коли лев, захищав від вражіння.
Він возносив тебе, всі робились діла!
Тепер шкіра зі льва, на стіні без движіння.
Бо мисливцям його, ти за гріш продала.
28.07.2019

СТРАХ

Роки минають, і міста.
Минає спокій і тривога.
Веде в незвідане дорога,
Жбурляє в вир моє життя.

Я вибираю без кінця
На шальках терезів майбутнє.
Вмикаю розум, слово путнє
З-за консультантського плеча.

Роботи вибір, чи житла,
Дружини, місця відпочинку,
Партнера, друга, іншу жінку,
Чи ресторану, чи кравця.

Але сам вибір – антураж?!
Процесом впливи проявляє.
Бо кожен лотерею має,
Та вже розіграний тираж.

Безповоротне горе в тім,
Якщо мій вибір створить зміни
Чужим життям біду й руїни,
Цим стану ненависним всім.

Я прокидаючись зі сну,
Прошу благословення в Бога,
Щоб в прірву не звела дорога,
Й не дав мені страшну вину

І всеселенське каяття
За вибір близькості і далі;
За вибір радості й печалі;
За вибір смерті, чи життя.

Я бачив генерала біль,
Коли в душі будив заснуле.
У чарці сліз топив минуле
І лейтенантський вибір свій.

В Афганістані – край життів…
Таліби наших оточили.
Щоб врятувати більші сили,
Прикрив відхід п’яток бійців.

Це лейтенант їх відібрав.
І наказав триматись доти,
Не відійдуть всі наші роти.
Цей вибір їх на смерть списав…

Чи хвиля із човна знесла,
І мама з дітками одненька
Старша пливе, інша маленька,
Руками шию обняла.

Як старшій не допомогти –
Сама спасіння не дістане.
Якщо обох тримати стане,
То виросте аж три хрести.

І вибір мами між дітьми:
Чи всім плисти до знеможіння;
Чи меншу збавити спасіння;
Чи старшій не допомогти.

Жорстокий вибір… Боже збав
Мене від вибору такого?!
Не хочу рішення страшного.
Не хочу навіть цих уяв.

Тому молю, не наведи,
Не дай мені нещастя схоже,
Помилуй милостивий Боже,
Жорстокий вибір відведи.
30.06.2019

Криза

Ти не чуєш мене, хоч до тебе звертаюсь я серцем.
В твоїх думах пече, наче все там посипано перцем.
Ти в своїм забутті, і не бачиш й не чуєш до тебе благання.
І зникає в імлі, колись палке, квітуче і вічне кохання.

Ти страждання мої, не змогла своїм розумом й серцем відчути.
Я для тебе солдат олов’яний, що не має душі,
і проходить як танк по землі у часи пожиттєвої смути.
Ти забула, що я дуже ніжний й ранимий в ділах і палкому коханні.
Я молю кожен день щоб не дав Бог мені передчасно прощення в прощанні.

Ти не ціниш мене, мою працю, натруджені руки.
Ти не бачиш оточення зле, ти не бачиш щоденнії муки.
Ти все думаєш, я все стерплю, і здоров’я у мене юнацьке, могутнє.
Медицину ти знаєш, і знаєш, що весь негатив, принесе лікарняне майбутнє.

Ти ще знаєш, що нерви у мене напружені й голі.
Я беззахисний зовсім, і легко в мені виникають від зачіпок болі.
І чим ближча людина мені, тим болючіші закиди грізні.
І зникають з життя і слова, й поцілунки, і погляди ніжні.

Ти забула що я, не такий як усі, і не знайдеш людину подібну до мене.
Ти забула, про те що життя прожили ми щасливе, багате й натхненне.
Що зі мною цікаво завжди, ми росли й ростимо без зупинки в вечірньому леті.
І складаємо разом вірші, і живуть наші душі без нас в кожнім спільнім куплеті.

Я тебе прославляю й працюю над тим, щоб ти в щасті постійно кружляла.
Щоб діла не чіпляли тебе, був достаток, свобода й любов, та невже-ж цього мало?
Ти мене бережи, бо такого як я не зустрінеш у жодному фільмі.
І не будуть без мене у тебе і думи й діла від обов’язків вільні.

Ти запевнюєш всіх, що я правду несу, забезпечую світлом майбутнє.
Чом не чуєш мене, чом не чуєш що я говорю, і розумне і путнє?
Те що думаєш ти, це не так, це неправда, помилка жахливо-чуттєва?!
Те що я говорю, це до істини шлях, і в цій істині доля щасливо-життєва!

Зупинись моя лапонько, в думах страшної й пустої образи.
Ти пройди шлях над нею, і будем навіки з тобою ми разом.
Ти люби лиш мене, усміхайся й поводься щасливо-щасливо!
Я гребу, я веду, і я буду вести нашу шлюпку крізь долю мінливу!
22.06.2019

ОЛЮНІЧЦІ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 27 ТРАВНЯ 2019 РОКУ!!!

Я тебе довго шукав, шукав і шукав, у своїм ілюзорному світі.
Я тебе не в собі і не враз відшукав, ти стояла над світом в зеніті.
І я довго дивився в очі тобі, щось хотів у душі розгадати?!
Потім довго плакав в чужій стороні, бо міцні у в’язниць життя звичок грати.
Я все йшов і йшов не знаю куди, і нарешті дійшов до свого спасіння.
І тоді зрозумів, що у серце моє, ти проникла назавжди з Богів повеління.
Ти була щаслива в білім світі і снах, поки я не побачив в очах твоїх сльози.
Ти ділилась ними тамуючи страх, що вони заженуть в мої думи нестерпні занози.
Ти пройшла крізь мене своїм життям, щоб себе зміг в тобі розчинити.
Ти знайшла те слово, одне для душі, що колись відібрали у мене безполі бандити.
Ти все йшла і йшла, по ділах і роках, із яких давно всі податки сплатила.
Ти мені кредит на життя дала, щоб з тобою я зміг підійняти опавшії крила!
Я тебе довго чекав, я чекав і чекав, коли струм ти підключиш до Сонця.
Бо я був сліпий, і ніхто не зміг, відчинити мені до кохання віконця.
Лише ти змогла, і вже сорок літ, летимо ми удвох, укриваючи світ небесами!
Ти безмежжя дар, лише ти одна, заслужила застілля з Богами!!!
27.05.2019

НАЙПРЕКРАСНІШИМ ЖІНОЧКАМ І ДІВЧАТАМ ФІТ НА СВЯТО 8-ГО БЕРЕЗНЯ

У весняній красі, сонце гріє любов’ю!
У весняних піснях, в почуттях мліє світ!
У весняних лісах, цвіт дарує здоров’ю,
Як скінченність зими, березневий привіт!

Він прийде у вбранні, що засліплює очі.
Він відкриє уста, щоб з небес линув спів.
І обгорнуть його, ваші руки жіночі.
І зійде втома в даль, із струмком добрих слів.

Березневий привіт, це жінок світле свято!
Безкінечність у світ, цифра вісім внесла.
Із джерел почуттів, яких в серці багато,
Ви даруйте любов, як основу життя!

Щоб в роботі й сім’ї, всі збувалися мрії.
Щоб здоров’я і фарт, Вам воздарствував світ.
Щоб в достатку до Вас, дні прийшли золотії.
І внесли у життя, щастя райського плід.

І нехай вознесе, Вас любов чоловіча!
І нехай освятить, в рід продовження зов.
У майбутнє летіть, хай душа Ваша вічна,
Знайде щастя й тепло, і безмежну любов!!!
2019

Брехня

Моя ти ненько Україно,
Моя нещасна і любима,
Чому стражданнями живеш?
Чому прощення не знайдеш,
У Бога сивого?

Ні року,
Не пройде без біди і шоку,
І не освятиться земля,
Не розцвітуть життям поля,
Які снаряд проорали.
Братів й синів життя забрали,
І надали брехні права,
за люд Вкраїни.

Ця брехня трибуни владні охопила,
Собою правду замістила
І вознесла у славу гріх.
Хто душу праведну зберіг
Той у окопах пропадає,
Своє життя на смерть міняє,
Переступає в рай поріг.

А ті, хто землі розкріпили,
Донбас Росії воздарили,
І Крим віддали без жалю,
Лінчують доленьку святу,
Вітчизни нашої!

Свободу,
Захомутали на угоду,
Царькам, панкам, кровавим псам,
Що зруйнували Миру храм,
Та визнають лиш владну силу,
Народу риючи могилу,
Й брехню даруючи Братам.

Тепер в Україні війна,
Яка дітей врожай збирає,
Вогнем надії спопеляє,
Щоб залишалася зола,
Замість квітучої Вкраїни,
Замість дочки, дружини й сина…
І все заради кумов’я…

Що гроші на біді збирають,
Себе з Росією єднають,
Торгують аж земля гуде,
А для низів брехня пройде,
Агресор, ворог, Путін, злоба,
Грошима ж напхана утроба
У тих хто це в народ несе.

Війна породження паскуд,
Що вознеслись у владне панство,
І їх наряднеє убранство
Ще поміняє Божий люд
На робу зеків.

Чесний суд
Обов’язково обереться,
Народу Воля повернеться,
А щастя й мир в життя ввійдуть.
2019

Рання зіронька

Ти як рання зіронька, на небо зійшла.
Ти моя перлиночка, радість і весна!
Ти війнула в доленьку, теплим вітерцем.
Оросила спогади, юності дощем.

Моя рання зіронько, – ти життя взірець!
Моя ніжна зіронька, – щастя пагінець!
Моя райська зіронько, – ти Богиня снів!
Моя муза-зіронька, – ангелочків спів!

Зчарувала спокоєм, словом розцвіла.
Біля тебе левом став, захистив від зла.
Ти розлилась в доленьці, щастя озерцем,
І мені довірила стати мрій творцем.

Біля мене, зіронько, будь багато днів.
Заслужила радості, й безліч гарних слів.
Почуття нам дарствують, дум і душ злиття.
Знай, за щастя зіроньки лев віддасть життя!!!
2019

Науковий семінар в Київському національному університеті імені Т.Шевченка

ДОРОГІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ, І…ОПОНЕНТИ!

Всі ми робимо одну справу. Робимо світ трішки кращим, трішки добрішим і щасливішим. Різними шляхами, різними засобами, з різними можливостями. Це моє звернення супроводжує два важливих сюжети. Моє інтерв’ю в передачі «В фокусі подій» на телекомпанії «Ільдана» (https://www.youtube.com/watch?v=F2QXtnZqWc0&feature=youtu.be), в якому я, як громадянин України, говорю про добро, про несилові взаємодії, про ставлення один до одного, про позитиви, які ми шукаємо в житті. І репортаж з наукового семінару, присвяченого «оцінці» теорії несилової взаємодії (https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI). Я хочу, дуже хочу, щоб Ви все побачили своїми очима.

Сьогодні світ стає іншим. Сучасні цифрові технології його міняють. Вони проникають в виробництво, освіту, медицину, геологію, хімію, і т.п. Вони змінюють наше життя. Я пишаюсь, і буду до кінця своїх днів пишатися, що я перший, хто зайнявся діджиталізацією (оцифруванням) фізичних законів Природи. І отримав комп’ютерну модель, в якій в основі руху і взаємодії – інформація. В цій моделі всі об’єкти рухаються так само, як і в нашому Всесвіті, працює релятивістська механіка, є гравітація і інші види взаємодій різної фізичної природи. Але в основі всього цього – інформація.

Я в своїй комп’ютерній моделі оцифрував Природу. Її фізичні закони. А потім описав в теорії НЕСИЛОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ. Зробивши висновок, що саме несилова взаємодія повинна лежати і в основі розвитку суспільства. Немає майбутнього у суспільства, в якому його члени прагнуть отримати позитив через знищення, або створення негативу іншим членам. Потрібно взаємодіяти так, щоб створювати один одному позитив. Щоб створювати мікрони щастя. Тоді і суспільство буде щасливим.

Тепер про семінар. Я хочу щоб всі запам’ятали два основних припущення, про які я говорив на семінарі:

  1. На першому ж слайді основна ідея роботи. На ньому показано наш світ у вигляді комбінацій з одиниць і нулів. Результатами своїх досліджень я показав, що можна побудувати цифровий світ. І тоді виникає питання: а може і наш Всесвіт є цифровим? Поки що відповіді немає. Теорія симуляції каже що так! Але давайте почекаємо. Рано чи пізно наука це доведе, або спростує!
  2. Не закони Природи формують поведінку матерії. А поведінку матерії, яка розвивалась більш ніж за 13 млрд.років ми сприймаємо, як закони Природи. Матерія самоорганізувалась, самоорганізовується і розвивається!

 

 

Тепер про цілі семінару. Для мене їх було дві:

1.Показати «правду» про теорію, і відкинути всі домисли моїх опонентів і деяких журналістів про неї.

2.Показати Вам моїх опонентів. Показати їх аргументи. Для майбутнього. Нехай історія все поставить на свої місця і всі побачать, хто був хто! Я впевнений, що через десять років всі будуть говорити про оцифрування Всесвіту, про побудову комп’ютерних моделей, які на інформаційній основі відображатимуть все те, що є в нашій Природі. А що буде через 100 років? Шлях в майбутнє, це не просто шлях в інформаційне суспільство, це шлях в інформаційний світ. І я хочу, щоб сьогодні всі це почули від мене.

Цих цілей семінар досяг. Подивіться відео. Послухайте і подивіться на мене. Подивіться на поведінку опонентів. Деяких. Що вони оцінювали – теорію, чи мене?! Я не буду це коментувати. Ви самі все побачите. З теорії несилової взаємодії слідує, що ми будуємо своє відношення або до когось чи чогось, або до проявів когось чи чогось. Друге – правильно. Воно веде до розвитку. А перше? Подивіться семінар!

Я почав свою доповідь з того, що сказав про те, що ця робота присвячена діджиталізації Природи. Жоден опонент не повторив цього терміну. Не запитав про ті методи, які я використовував. Я думаю, що більшість із них від мене вперше почули про технології оцифрування. І говорити, що оцифрування – це дурниця, це все рівно, що ображатись на дзеркало, коли в собі щось не в порядку.  Хоча… Мені здається що все таки більшість моїх опонентів є чемними, нормальними людьми, вченими, які не опустились до того, щоб ображати мене. Можливо щось не зрозуміли в теорії. Бо не висловили жодного наукового аргументу, який би заперечував, вказував на помилки в тому матеріалі, який я надав на семінарі, і який є в моїх монографіях. А більшість опонентів навіть не виступали.

Я ні на кого не ображаюсь. Навіть на тих хто ображав мене. Нас всіх буде кому судити. І там, і тут. І нам ще рано судити один одного.

Просто подивіться ці сюжети:

https://www.youtube.com/watch?v=F2QXtnZqWc0&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI

Я тебе запитав

Я тебе запитав – «Що у тебе в душі?».
Ти натомість мені на любисток вказала.
Я тебе запитав – «Хто ти будеш мені?»
Ти журавки крилом вдалині помахала.
Я тебе запитав – «Хто цілує тебе?».
Ти люстерко мені, піднесла без вагання.
Я тебе запитав – «Коли радість прийде?».
Ти букетом троянд привнесла сподівання.
Я тебе запитав – «Як без мене жила?».
Ти як юне дівча, цвітом вишні розквітла.
Я тебе запитав – «Звідки прийде біда?».
Ти у душу мою, списом вдарила мітко.
Я тебе запитав – «Чому доля гірка?»
Ти сльозою мене як дощем оросила.
Я тебе запитав – «Чия біль ця війна?»
Ти у спогадах мам, їх дітей воскресила.
Я тебе запитав – «Де знайти мудреця?».
Ти у думи мої, погляд свій спрямувала.
Я тебе запитав – «Чом мене віднайшла?»
Ти кохання слова вітерцем прошептала.
Я тебе запитав – «Ти прийдеш в мрійних снах?».
Ти духмяністю чар мене в ліжко зманила.
Я тебе запитав – «Чом живеш в небесах?»
Ти ж до істини шлях, відповівши розкрила.
Я тебе запитав – «Ти назавжди прийшла,
Щоб в самотній тузі двері серцю відкрити?»
Я тебе не питав, де і з ким ти була.
Я прийняв твій прихід, щоб усе повторити!
2018