Категорія: За межею

Дорогі друзі!

Спішу поділитись приємною новиною! Побачила світ моя нова збірка поезій «Я над віршами суму пан…». Сумна роль білого клоуна на обкладинці – це лейтмотив поезій, викладених у цій книзі. Лише людина з великим гарячим серцем може переживати за інших, бути пов’язаною з їхніми почуттями, не мати можливості уникнути їхньої болі і страждань. Ця книга пробуджує почуття, які і є сенсом нашого життя. Кожен рядок книги поезій – боротьба за життя, до межі, на межі, а інколи і за його межею. І зворотня сторона обкладинки книги показує читачеві альтернативу. Якщо в тебе кам’яне серце – чужі переживання його не зачеплять. Саме вибір між добром і злом, вибір між життям і смертю, між вірністю і зрадою, між любов’ю і ненавистю – проблематика більшості поезій, які введуть читача у світ переживань, у світ сліз, які омиють його від усього поганого, зашкарублого, очистять його душу заради радості в житті! Більшість віршів цієї збірки є на моєму сайті. Найближчим часом буде організовано презентацію книги. Інформацію про це Ви знайдете на сайті. Там книгу можна буде придбати.

Ваш Ю.Тесля

Жива душа… Бо ще болить
Щодня чекаючи спасіння.
Живе душа, та жде прозріння,
Чекає смерті світлу мить.
Як Ахерон проплину я,
Побачу щастя не в обмані,
І не в лукавсті, не в дурмані,
Побачу вічний світ добра.
Там очі радістю горять.
Там поцілунок – знак любові.
Там позитивні ролі в долі.
Там вибір дружбою святять.
Ніхто не зрадить, не продасть,
Не обере, не вб’є, не вкраде,
І не обманить зиску ради,
Не наведе на шлях нещасть.
Там вдячність серце полонить.
Там всі творять блаженні дії.
Туди не втраплять лиходії.
Там Фауст ввік розширив мить.
Та не для мене райський світ.
Хоч все віддав в земнім поході
Для інших був завжди в нагоді.
Творив добро до схилу літ.
Цим у житті штовхав у гріх.
Штовхав в брехню і слабість інших.
Спровокував на гріх безгрішних.
Чим перейшов добра поріг.
Своєю працею завжди
Я дарував нужденним мрії.
Себе прирікши, в безнадії,
Забутим бути назавжди.
Я був для них творцем ідей!
Без плати спорилась робота.
За це зневіра, біль й скорбота,
Як гріх добра від цих людей.
Отак в житті страждав не раз,
Допомагав – отримав муку.
Як дяку за добро – розлуку,
І зраду – джерело образ.
У цім добро і гріх – рідня.
Тому караюся щоденно,
Що все добро творив даремно.
Бо гріх добра – чужі життя.
03.08.2019

Ти цар-звіра знайшла, щоб зійти ростом в небо.
Він тебе захистив, своїм світом душі.
Ти створила йому, все що розуму треба.
А він щастя дістав, і приніс в дім тобі.

Бути з ним на шляху, ти йому обіцяла.
Та з’явилось життя, у безпеці й красі.
Хоч корону тобі, царська сила дістала.
Ти забрала назад, обіцянки свої.

Відпустив він тебе, помічницю і бранку.
У борги не озув, твої ноги стрункі.
Він не кликав назад, не порушив мовчанку.
Ти побігла вперед, в свої дні чарівні.

Із собою його, не взяла в час майбутній.
Скористалася ним, щоб зрости у житті.
Не потрібен тепер, чарівник всемогутній.
Встановила капкан, у зрадливій пітьмі.

Час пройшов коли лев, захищав від вражіння.
Він возносив тебе, всі робились діла!
Тепер шкіра зі льва, на стіні без движіння.
Бо мисливцям його, ти за гріш продала.
28.07.2019

Роки минають, і міста.
Минає спокій і тривога.
Веде в незвідане дорога,
Жбурляє в вир моє життя.

Я вибираю без кінця
На шальках терезів майбутнє.
Вмикаю розум, слово путнє
З-за консультантського плеча.

Роботи вибір, чи житла,
Дружини, місця відпочинку,
Партнера, друга, іншу жінку,
Чи ресторану, чи кравця.

Але сам вибір – антураж?!
Процесом впливи проявляє.
Бо кожен лотерею має,
Та вже розіграний тираж.

Безповоротне горе в тім,
Якщо мій вибір створить зміни
Чужим життям біду й руїни,
Цим стану ненависним всім.

Я прокидаючись зі сну,
Прошу благословення в Бога,
Щоб в прірву не звела дорога,
Й не дав мені страшну вину

І всеселенське каяття
За вибір близькості і далі;
За вибір радості й печалі;
За вибір смерті, чи життя.

Я бачив генерала біль,
Коли в душі будив заснуле.
У чарці сліз топив минуле
І лейтенантський вибір свій.

В Афганістані – край життів…
Таліби наших оточили.
Щоб врятувати більші сили,
Прикрив відхід п’яток бійців.

Це лейтенант їх відібрав.
І наказав триматись доти,
Не відійдуть всі наші роти.
Цей вибір їх на смерть списав…

Чи хвиля із човна знесла,
І мама з дітками одненька
Старша пливе, інша маленька,
Руками шию обняла.

Як старшій не допомогти –
Сама спасіння не дістане.
Якщо обох тримати стане,
То виросте аж три хрести.

І вибір мами між дітьми:
Чи всім плисти до знеможіння;
Чи меншу збавити спасіння;
Чи старшій не допомогти.

Жорстокий вибір… Боже збав
Мене від вибору такого?!
Не хочу рішення страшного.
Не хочу навіть цих уяв.

Тому молю, не наведи,
Не дай мені нещастя схоже,
Помилуй милостивий Боже,
Жорстокий вибір відведи.
30.06.2019

Ти не чуєш мене, хоч до тебе звертаюсь я серцем.
В твоїх думах пече, наче все там посипано перцем.
Ти в своїм забутті, і не бачиш й не чуєш до тебе благання.
І зникає в імлі, колись палке, квітуче і вічне кохання.

Ти страждання мої, не змогла своїм розумом й серцем відчути.
Я для тебе солдат олов’яний, що не має душі,
і проходить як танк по землі у часи пожиттєвої смути.
Ти забула, що я дуже ніжний й ранимий в ділах і палкому коханні.
Я молю кожен день щоб не дав Бог мені передчасно прощення в прощанні.

Ти не ціниш мене, мою працю, натруджені руки.
Ти не бачиш оточення зле, ти не бачиш щоденнії муки.
Ти все думаєш, я все стерплю, і здоров’я у мене юнацьке, могутнє.
Медицину ти знаєш, і знаєш, що весь негатив, принесе лікарняне майбутнє.

Ти ще знаєш, що нерви у мене напружені й голі.
Я беззахисний зовсім, і легко в мені виникають від зачіпок болі.
І чим ближча людина мені, тим болючіші закиди грізні.
І зникають з життя і слова, й поцілунки, і погляди ніжні.

Ти забула що я, не такий як усі, і не знайдеш людину подібну до мене.
Ти забула, про те що життя прожили ми щасливе, багате й натхненне.
Що зі мною цікаво завжди, ми росли й ростимо без зупинки в вечірньому леті.
І складаємо разом вірші, і живуть наші душі без нас в кожнім спільнім куплеті.

Я тебе прославляю й працюю над тим, щоб ти в щасті постійно кружляла.
Щоб діла не чіпляли тебе, був достаток, свобода й любов, та невже-ж цього мало?
Ти мене бережи, бо такого як я не зустрінеш у жодному фільмі.
І не будуть без мене у тебе і думи й діла від обов’язків вільні.

Ти запевнюєш всіх, що я правду несу, забезпечую світлом майбутнє.
Чом не чуєш мене, чом не чуєш що я говорю, і розумне і путнє?
Те що думаєш ти, це не так, це неправда, помилка жахливо-чуттєва?!
Те що я говорю, це до істини шлях, і в цій істині доля щасливо-життєва!

Зупинись моя лапонько, в думах страшної й пустої образи.
Ти пройди шлях над нею, і будем навіки з тобою ми разом.
Ти люби лиш мене, усміхайся й поводься щасливо-щасливо!
Я гребу, я веду, і я буду вести нашу шлюпку крізь долю мінливу!
22.06.2019

Я тебе довго шукав, шукав і шукав, у своїм ілюзорному світі.
Я тебе не в собі і не враз відшукав, ти стояла над світом в зеніті.
І я довго дивився в очі тобі, щось хотів у душі розгадати?!
Потім довго плакав в чужій стороні, бо міцні у в’язниць життя звичок грати.
Я все йшов і йшов не знаю куди, і нарешті дійшов до свого спасіння.
І тоді зрозумів, що у серце моє, ти проникла назавжди з Богів повеління.
Ти була щаслива в білім світі і снах, поки я не побачив в очах твоїх сльози.
Ти ділилась ними тамуючи страх, що вони заженуть в мої думи нестерпні занози.
Ти пройшла крізь мене своїм життям, щоб себе зміг в тобі розчинити.
Ти знайшла те слово, одне для душі, що колись відібрали у мене безполі бандити.
Ти все йшла і йшла, по ділах і роках, із яких давно всі податки сплатила.
Ти мені кредит на життя дала, щоб з тобою я зміг підійняти опавшії крила!
Я тебе довго чекав, я чекав і чекав, коли струм ти підключиш до Сонця.
Бо я був сліпий, і ніхто не зміг, відчинити мені до кохання віконця.
Лише ти змогла, і вже сорок літ, летимо ми удвох, укриваючи світ небесами!
Ти безмежжя дар, лише ти одна, заслужила застілля з Богами!!!
27.05.2019

У весняній красі, сонце гріє любов’ю!
У весняних піснях, в почуттях мліє світ!
У весняних лісах, цвіт дарує здоров’ю,
Як скінченність зими, березневий привіт!

Він прийде у вбранні, що засліплює очі.
Він відкриє уста, щоб з небес линув спів.
І обгорнуть його, ваші руки жіночі.
І зійде втома в даль, із струмком добрих слів.

Березневий привіт, це жінок світле свято!
Безкінечність у світ, цифра вісім внесла.
Із джерел почуттів, яких в серці багато,
Ви даруйте любов, як основу життя!

Щоб в роботі й сім’ї, всі збувалися мрії.
Щоб здоров’я і фарт, Вам воздарствував світ.
Щоб в достатку до Вас, дні прийшли золотії.
І внесли у життя, щастя райського плід.

І нехай вознесе, Вас любов чоловіча!
І нехай освятить, в рід продовження зов.
У майбутнє летіть, хай душа Ваша вічна,
Знайде щастя й тепло, і безмежну любов!!!
2019

Ти як рання зіронька, на небо зійшла.
Ти моя перлиночка, радість і весна!
Ти війнула в доленьку, теплим вітерцем.
Оросила спогади, юності дощем.

Моя рання зіронько, – ти життя взірець!
Моя ніжна зіронька, – щастя пагінець!
Моя райська зіронько, – ти Богиня снів!
Моя муза-зіронька, – ангелочків спів!

Зчарувала спокоєм, словом розцвіла.
Біля тебе левом став, захистив від зла.
Ти розлилась в доленьці, щастя озерцем,
І мені довірила стати мрій творцем.

Біля мене, зіронько, будь багато днів.
Заслужила радості, й безліч гарних слів.
Почуття нам дарствують, дум і душ злиття.
Знай, за щастя зіроньки лев віддасть життя!!!
2019

2019