ОЛЮНІЧЦІ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 27 ТРАВНЯ 2019 РОКУ!!!

Я тебе довго шукав, шукав і шукав, у своїм ілюзорному світі.
Я тебе не в собі і не враз відшукав, ти стояла над світом в зеніті.
І я довго дивився в очі тобі, щось хотів у душі розгадати?!
Потім довго плакав в чужій стороні, бо міцні у в’язниць життя звичок грати.
Я все йшов і йшов не знаю куди, і нарешті дійшов до свого спасіння.
І тоді зрозумів, що у серце моє, ти проникла назавжди з Богів повеління.
Ти була щаслива в білім світі і снах, поки я не побачив в очах твоїх сльози.
Ти ділилась ними тамуючи страх, що вони заженуть в мої думи нестерпні занози.
Ти пройшла крізь мене своїм життям, щоб себе зміг в тобі розчинити.
Ти знайшла те слово, одне для душі, що колись відібрали у мене безполі бандити.
Ти все йшла і йшла, по ділах і роках, із яких давно всі податки сплатила.
Ти мені кредит на життя дала, щоб з тобою я зміг підійняти опавшії крила!
Я тебе довго чекав, я чекав і чекав, коли струм ти підключиш до Сонця.
Бо я був сліпий, і ніхто не зміг, відчинити мені до кохання віконця.
Лише ти змогла, і вже сорок літ, летимо ми удвох, укриваючи світ небесами!
Ти безмежжя дар, лише ти одна, заслужила застілля з Богами!!!
27.05.2019

НАЙПРЕКРАСНІШИМ ЖІНОЧКАМ І ДІВЧАТАМ ФІТ НА СВЯТО 8-ГО БЕРЕЗНЯ

У весняній красі, сонце гріє любов’ю!
У весняних піснях, в почуттях мліє світ!
У весняних лісах, цвіт дарує здоров’ю,
Як скінченність зими, березневий привіт!

Він прийде у вбранні, що засліплює очі.
Він відкриє уста, щоб з небес линув спів.
І обгорнуть його, ваші руки жіночі.
І зійде втома в даль, із струмком добрих слів.

Березневий привіт, це жінок світле свято!
Безкінечність у світ, цифра вісім внесла.
Із джерел почуттів, яких в серці багато,
Ви даруйте любов, як основу життя!

Щоб в роботі й сім’ї, всі збувалися мрії.
Щоб здоров’я і фарт, Вам воздарствував світ.
Щоб в достатку до Вас, дні прийшли золотії.
І внесли у життя, щастя райського плід.

І нехай вознесе, Вас любов чоловіча!
І нехай освятить, в рід продовження зов.
У майбутнє летіть, хай душа Ваша вічна,
Знайде щастя й тепло, і безмежну любов!!!
2019

Брехня

Моя ти ненько Україно,
Моя нещасна і любима,
Чому стражданнями живеш?
Чому прощення не знайдеш,
У Бога сивого?

Ні року,
Не пройде без біди і шоку,
І не освятиться земля,
Не розцвітуть життям поля,
Які снаряд проорали.
Братів й синів життя забрали,
І надали брехні права,
за люд Вкраїни.

Ця брехня трибуни владні охопила,
Собою правду замістила
І вознесла у славу гріх.
Хто душу праведну зберіг
Той у окопах пропадає,
Своє життя на смерть міняє,
Переступає в рай поріг.

А ті, хто землі розкріпили,
Донбас Росії воздарили,
І Крим віддали без жалю,
Лінчують доленьку святу,
Вітчизни нашої!

Свободу,
Захомутали на угоду,
Царькам, панкам, кровавим псам,
Що зруйнували Миру храм,
Та визнають лиш владну силу,
Народу риючи могилу,
Й брехню даруючи Братам.

Тепер в Україні війна,
Яка дітей врожай збирає,
Вогнем надії спопеляє,
Щоб залишалася зола,
Замість квітучої Вкраїни,
Замість дочки, дружини й сина…
І все заради кумов’я…

Що гроші на біді збирають,
Себе з Росією єднають,
Торгують аж земля гуде,
А для низів брехня пройде,
Агресор, ворог, Путін, злоба,
Грошима ж напхана утроба
У тих хто це в народ несе.

Війна породження паскуд,
Що вознеслись у владне панство,
І їх наряднеє убранство
Ще поміняє Божий люд
На робу зеків.

Чесний суд
Обов’язково обереться,
Народу Воля повернеться,
А щастя й мир в життя ввійдуть.
2019

Рання зіронька

Ти як рання зіронька, на небо зійшла.
Ти моя перлиночка, радість і весна!
Ти війнула в доленьку, теплим вітерцем.
Оросила спогади, юності дощем.

Моя рання зіронько, – ти життя взірець!
Моя ніжна зіронька, – щастя пагінець!
Моя райська зіронько, – ти Богиня снів!
Моя муза-зіронька, – ангелочків спів!

Зчарувала спокоєм, словом розцвіла.
Біля тебе левом став, захистив від зла.
Ти розлилась в доленьці, щастя озерцем,
І мені довірила стати мрій творцем.

Біля мене, зіронько, будь багато днів.
Заслужила радості, й безліч гарних слів.
Почуття нам дарствують, дум і душ злиття.
Знай, за щастя зіроньки лев віддасть життя!!!
2019

Я тебе запитав

Я тебе запитав – «Що у тебе в душі?».
Ти натомість мені на любисток вказала.
Я тебе запитав – «Хто ти будеш мені?»
Ти журавки крилом вдалині помахала.
Я тебе запитав – «Хто цілує тебе?».
Ти люстерко мені, піднесла без вагання.
Я тебе запитав – «Коли радість прийде?».
Ти букетом троянд привнесла сподівання.
Я тебе запитав – «Як без мене жила?».
Ти як юне дівча, цвітом вишні розквітла.
Я тебе запитав – «Звідки прийде біда?».
Ти у душу мою, списом вдарила мітко.
Я тебе запитав – «Чому доля гірка?»
Ти сльозою мене як дощем оросила.
Я тебе запитав – «Чия біль ця війна?»
Ти у спогадах мам, їх дітей воскресила.
Я тебе запитав – «Де знайти мудреця?».
Ти у думи мої, погляд свій спрямувала.
Я тебе запитав – «Чом мене віднайшла?»
Ти кохання слова вітерцем прошептала.
Я тебе запитав – «Ти прийдеш в мрійних снах?».
Ти духмяністю чар мене в ліжко зманила.
Я тебе запитав – «Чом живеш в небесах?»
Ти ж до істини шлях, відповівши розкрила.
Я тебе запитав – «Ти назавжди прийшла,
Щоб в самотній тузі двері серцю відкрити?»
Я тебе не питав, де і з ким ти була.
Я прийняв твій прихід, щоб усе повторити!
2018

Дитинство

Дитинства спогад – сонечко весною,
В полях теплом розбещує сніжок.
І капотить зима з дахів водою.
Бруньки життям наповнюють садок.
Ось хлопці м’яч футбольний набивають.
Дівчатонька гуляють в платтячках.
Сміття з городу бабця загрібає.
Дідусь мудрує щось в своїх снастях.
Травичка біля хати проростає,
І пролісків синіють пелюстки.
Повітря чисте, аж душа співає!
Живеш і мрієш…молоді роки…
Невже було це, і було зі мною?
Купання у Дніпрі під лет нічних зірок.
Рибалка, ліс, свята, футбол юрбою,
Навчання і талант – як в світ бажань квиток.
Та віддаляє світ дитинства дійства,
Які були життям в чарівнім сні.
Возріс в ділах, ввійшов в столичне місто,
В сім’ї панів пізнав нові пісні.
Достаток є, звання є і посада.
Робота, друзі, панський кабінет.
І дар років, хмільна й зрадлива влада.
Як з терену й цвітів чадний букет.
З бажання снів ніколи не проснутись.
І хоч проклав до власних мрій місток.
Душа щемить, бо хочеш повернутись…
Та не дістать в дитячий світ квиток.

2019

Страждання

В собі один, один, один…
І не чекаю в долі цвіту.
Бо все навкруг – буденність світу.
Бо все навкруг – безмежжя плин.
Темниці сон, не сон в темниці?!
Не пробудитись у бутті,
І не сховатись в забутті.
Це біль душі, яка не з криці.
Вона за гратами, в раю.
І не змінити шлях до плахи.
Не вознесуться щастям птахи,
Не заспівають піснь мою.
Образа й відчай не в ім’ї.
Неправди сіль в душевних ранах.
І я кричу в життя кайданах,
Прошу блаженства в каятті.
В душі катує розпач дум,
Що з дня минулого спливають,
Тривожать сон, і серце крають,
Пекучий викликають сум.
Цим катуванням, в самоті
Я породив химеру зради.
Проторив шлях до свої страти,
Проторив шлях гіркій сльозі.
Знайди мене в своїм житті.
Подай мені спасіння руку.
Щоб відвернуть від мене муку,
Помилуй душу на хресті.
2018

Помилка

                                                   Передмова
Вже кілька років він її чекав.
          За браму у журбі виходив.
                   І все дивився ген
                           за виднокрай…
І тут побачив,
          На святій дорозі,
                   Її, струнку і молоду.
                           Вона прийшла… поклавши мукам край!
                                             Спогади
Її зустрів він на краю Землі. Поцілувались, і згадали дні життя минулі.
Вони не бачились десятки довгих років?! Що просвистіли біля скронь, як кулі.
Яка ж красива ти, така як і була! Він пригорнув її, в минулий час прокинувши місточок.
Я так чекав тебе! Я пестив пам’ять днем, коли почую знов, твій милий голосочок.
Ти пам’ятаєш час? Ми працювали вдвох. Раділи і жили, поки біди не сталось.
До тебе почуття, тримав я у собі. Але у згубний час, все різко обірвалось.
В той день у кабінет, злим роком увійшов,  щоб те, що мав в душі, розкрити без зупину.
Та бачу, ти спішиш, нічого не сказав. Не взяв на себе я, за спізнення провину.
І ти пішла одна. І я лишивсь один. Ти до маршрутки крок, поспішно спрямувала.
Лиш тінь твоя зійшла, як вийшов він услід. А ти його тайком, в маршрутці привітала.
Він за тобою сів, міцний як скельний дуб. А я стояв як пень, підрубаний, корявий.
Наступний день прийшов… З маршрутки вийшла ти. А за тобою він, як піхотинець бравий.
Враз день змінила ніч?! Подумав я про те, що це не я а він, оспівує кохання.
І що це не спроста, удвох ви десь були. А я достойний був, лише твого прощання.
Ти підійшла: «Привіт, сказати щось хотів? Тому й чекаєш тут, на мене, від учора?».
Злякався я тоді, що ти промовиш «Ні», бо порівняно з ним, я справжняя потвора.
Нічого не сказав?! Ходити перестав, до тебе в кабінет, з тобою розмовляти.
А потім взагалі, роботу поміняв, бо не хотів щодня, тебе з ним зустрічати.
Та все своє життя, я згадував тебе, я згадував тепло…душі у кожнім слові.
Я згадував прихід, щоранку в кабінет. І чари привітань, і блиск очей в любові.
І що б там не було, чого б не досягнув, продовжував тебе, усе життя кохати.
А як же потім ти? Чи одружилась з ним? Чи ви жили в ладу? Чи діточок багато?
Вона дивилась в даль і плакала в собі?! Бо не могла ніяк, слова його збагнути.
Ну як ти міг скажи, придумати таке? Ну як ти міг для нас, майбутнє відвернути?
Про кого ти згадав? Не пригадати вже. Неначе був такий? Та з ним лише віталась.
Щодня летіла я, до тебе, милий мій. І лиш з тобою я, навіконьки б зосталась!
І не було із ним, нічого взагалі. А що спішила я, то збіги випадкові.
Від тебе милий мій, чекала почуттів, чекала смілих дій, чекала слів любові!
Ти ж пам’ятаєш час, коли в роботі ми, творили і жили – це щастя дні з тобою.
І серця палкий стук, і блиск твоїх очей, і ніжність доторкань, вважала я судьбою.
Заплакала вона! Заплакав з жаху він!!! Як міг зробити я, помилку непоправну?
Як пізно я прозрів… Не виправити суть?! І не змінити час, що долю дав бездарну».
 
                                                     Післямова
 
Це на краю Землі,
          Зустрілись душі їх!
                    І більше ні за що,
                           Прощатись не хотіли.
Наговорились вдвох.
            Простили помилки.
                   Й за браму в вічний Рай
                            Обнявшись полетіли!
2018

МАРТОЧЦІ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ!

Наша Мартусенька, наша квітусенька,
Татова радість, і мамочки світ!
Ти наша внученька, ніжная рученька
Нам принесла із дитинства привіт.
Ти посміхаєшся, ділом займаєшся,
Граєш машинками, робиш торти.
Дуже спортивная, впертістю сильная!
Цим у майбутнє возводиш мости.
Ти як близняточка, нашої Наточки.
В неї береш гени праці й краси.
Папа твій відданий, Марточці підданий.
Він твоя міць у майбутні часи.
Ростом міняєшся, жити навчаєшся,
Ти вже керуєш, і маєш думки.
Сильна бажаннями, і умовляннями,
Що в магазині покласти в сумки.
Дні від народження, взрослості сходження,
Ти не проходиш, а стрімко летиш.
Вчишся, стараєшся, з старшими граєшся,
З ними в дискусіях ти не мовчиш.
Ти красотулічка, наша Мартулічка!
Ми тебе любим, і раді вітать:
З святом народження! І без погодження
Ми дозволяєм за щастям злітать.
Щоб радість світлая, добрим привітная,
Тебе кружляла роками життя!
Будь здоровенькою, будь розумненькою
Сміло крокуй у своє майбуття!
17.06.2018

ОЛЮНІЧЦІ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Моє ти золотко, моє ти сонечко!
Ти у моїй судьбі, як в світ віконечко.
В розлуці пестить сум, та все нагадує,
Що ти створила світ, і це так радує!
Твій надвисокий стан, твоя посмішечка,
До тебе у полон ввела доріжечка.
Ти обнімаючись, щасливу дариш мить!
А з поцілунками, душа у вись летить!
Ведеш мене вперед, стежками різними.
Підтримуєш ходу словами ніжними.
Нас на шляху містки, тримають вірністю.
Ти прокладаєш шлях душі покірністю.
Все що бажаєш ти, ділами скріплюю.
Люблю тебе удень, вночі підкріплюю!
Не залякати нас законом старості.
Ми пристрастю зняли загрозу слабості.
Ти очаровуєш мене, ти дар підсилюєш!
Своїми діями, мене окрилюєш.
Ти панночка моя, а я твій вірний раб!!!
Роблю що скажеш ти, бо ти життя прораб.
Ти у верхи на трон, зійшла чарівністю.
А я в низах застряг, краси нерівністю.
Ти підкладаєш слів, талановитий склад.
А я беру його в віршів квітучий сад.
Ти мій небесний звід, незгасна зірочка.
За все що робиш ти, тобі п’ятірочка!
З тобою я лечу, без тебе плентаюсь?!
З тобою йду в мету, без тебе вештаюсь?!
Зі мною будь в роках, і я возрадуюсь!
Про всі думки твої – я сам здогадуюсь…
Бо ми одне єство, ти справжня умнічка,
Мій найцінніший клад, моя Олюнічка!!!
27.05.2018