СТРАХ

Роки минають, і міста.
Минає спокій і тривога.
Веде в незвідане дорога,
Жбурляє в вир моє життя.

Я вибираю без кінця
На шальках терезів майбутнє.
Вмикаю розум, слово путнє
З-за консультантського плеча.

Роботи вибір, чи житла,
Дружини, місця відпочинку,
Партнера, друга, іншу жінку,
Чи ресторану, чи кравця.

Але сам вибір – антураж?!
Процесом впливи проявляє.
Бо кожен лотерею має,
Та вже розіграний тираж.

Безповоротне горе в тім,
Якщо мій вибір створить зміни
Чужим життям біду й руїни,
Цим стану ненависним всім.

Я прокидаючись зі сну,
Прошу благословення в Бога,
Щоб в прірву не звела дорога,
Й не дав мені страшну вину

І всеселенське каяття
За вибір близькості і далі;
За вибір радості й печалі;
За вибір смерті, чи життя.

Я бачив генерала біль,
Коли в душі будив заснуле.
У чарці сліз топив минуле
І лейтенантський вибір свій.

В Афганістані – край життів…
Таліби наших оточили.
Щоб врятувати більші сили,
Прикрив відхід п’яток бійців.

Це лейтенант їх відібрав.
І наказав триматись доти,
Не відійдуть всі наші роти.
Цей вибір їх на смерть списав…

Чи хвиля із човна знесла,
І мама з дітками одненька
Старша пливе, інша маленька,
Руками шию обняла.

Як старшій не допомогти –
Сама спасіння не дістане.
Якщо обох тримати стане,
То виросте аж три хрести.

І вибір мами між дітьми:
Чи всім плисти до знеможіння;
Чи меншу збавити спасіння;
Чи старшій не допомогти.

Жорстокий вибір… Боже збав
Мене від вибору такого?!
Не хочу рішення страшного.
Не хочу навіть цих уяв.

Тому молю, не наведи,
Не дай мені нещастя схоже,
Помилуй милостивий Боже,
Жорстокий вибір відведи.
30.06.2019

Науковий семінар в Київському національному університеті імені Т.Шевченка

ДОРОГІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ, І…ОПОНЕНТИ!

Всі ми робимо одну справу. Робимо світ трішки кращим, трішки добрішим і щасливішим. Різними шляхами, різними засобами, з різними можливостями. Це моє звернення супроводжує два важливих сюжети. Моє інтерв’ю в передачі «В фокусі подій» на телекомпанії «Ільдана» (https://www.youtube.com/watch?v=F2QXtnZqWc0&feature=youtu.be), в якому я, як громадянин України, говорю про добро, про несилові взаємодії, про ставлення один до одного, про позитиви, які ми шукаємо в житті. І репортаж з наукового семінару, присвяченого «оцінці» теорії несилової взаємодії (https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI). Я хочу, дуже хочу, щоб Ви все побачили своїми очима.

Сьогодні світ стає іншим. Сучасні цифрові технології його міняють. Вони проникають в виробництво, освіту, медицину, геологію, хімію, і т.п. Вони змінюють наше життя. Я пишаюсь, і буду до кінця своїх днів пишатися, що я перший, хто зайнявся діджиталізацією (оцифруванням) фізичних законів Природи. І отримав комп’ютерну модель, в якій в основі руху і взаємодії – інформація. В цій моделі всі об’єкти рухаються так само, як і в нашому Всесвіті, працює релятивістська механіка, є гравітація і інші види взаємодій різної фізичної природи. Але в основі всього цього – інформація.

Я в своїй комп’ютерній моделі оцифрував Природу. Її фізичні закони. А потім описав в теорії НЕСИЛОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ. Зробивши висновок, що саме несилова взаємодія повинна лежати і в основі розвитку суспільства. Немає майбутнього у суспільства, в якому його члени прагнуть отримати позитив через знищення, або створення негативу іншим членам. Потрібно взаємодіяти так, щоб створювати один одному позитив. Щоб створювати мікрони щастя. Тоді і суспільство буде щасливим.

Тепер про семінар. Я хочу щоб всі запам’ятали два основних припущення, про які я говорив на семінарі:

  1. На першому ж слайді основна ідея роботи. На ньому показано наш світ у вигляді комбінацій з одиниць і нулів. Результатами своїх досліджень я показав, що можна побудувати цифровий світ. І тоді виникає питання: а може і наш Всесвіт є цифровим? Поки що відповіді немає. Теорія симуляції каже що так! Але давайте почекаємо. Рано чи пізно наука це доведе, або спростує!
  2. Не закони Природи формують поведінку матерії. А поведінку матерії, яка розвивалась більш ніж за 13 млрд.років ми сприймаємо, як закони Природи. Матерія самоорганізувалась, самоорганізовується і розвивається!

 

 

Тепер про цілі семінару. Для мене їх було дві:

1.Показати «правду» про теорію, і відкинути всі домисли моїх опонентів і деяких журналістів про неї.

2.Показати Вам моїх опонентів. Показати їх аргументи. Для майбутнього. Нехай історія все поставить на свої місця і всі побачать, хто був хто! Я впевнений, що через десять років всі будуть говорити про оцифрування Всесвіту, про побудову комп’ютерних моделей, які на інформаційній основі відображатимуть все те, що є в нашій Природі. А що буде через 100 років? Шлях в майбутнє, це не просто шлях в інформаційне суспільство, це шлях в інформаційний світ. І я хочу, щоб сьогодні всі це почули від мене.

Цих цілей семінар досяг. Подивіться відео. Послухайте і подивіться на мене. Подивіться на поведінку опонентів. Деяких. Що вони оцінювали – теорію, чи мене?! Я не буду це коментувати. Ви самі все побачите. З теорії несилової взаємодії слідує, що ми будуємо своє відношення або до когось чи чогось, або до проявів когось чи чогось. Друге – правильно. Воно веде до розвитку. А перше? Подивіться семінар!

Я почав свою доповідь з того, що сказав про те, що ця робота присвячена діджиталізації Природи. Жоден опонент не повторив цього терміну. Не запитав про ті методи, які я використовував. Я думаю, що більшість із них від мене вперше почули про технології оцифрування. І говорити, що оцифрування – це дурниця, це все рівно, що ображатись на дзеркало, коли в собі щось не в порядку.  Хоча… Мені здається що все таки більшість моїх опонентів є чемними, нормальними людьми, вченими, які не опустились до того, щоб ображати мене. Можливо щось не зрозуміли в теорії. Бо не висловили жодного наукового аргументу, який би заперечував, вказував на помилки в тому матеріалі, який я надав на семінарі, і який є в моїх монографіях. А більшість опонентів навіть не виступали.

Я ні на кого не ображаюсь. Навіть на тих хто ображав мене. Нас всіх буде кому судити. І там, і тут. І нам ще рано судити один одного.

Просто подивіться ці сюжети:

https://www.youtube.com/watch?v=F2QXtnZqWc0&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI

Оголошення

7 травня 2018 року о 17.00 в актовій залі факультету інформаційних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(вул. Ванди Василевської, 24)
 
ТВОРЧИЙ ВЕЧІР

ТЕСЛІ Юрія Миколайовича

 

“Я над віршами суму пан…”

 

В програмі твори із збірки віршів “Доповідна Богу”,

та представлення нової збірки “За межею”.

Межа – уявна лінія, а що за нею?! Шлях, який йде у буття, чи шлях лише в одну сторону?! У поезії Ю.М.Теслі  кожна строфа будоражить читача, заставляє задуматись над кожним словом, яке несе глибоку філософську суть життя. Його вірші  хочеться слухати і читати по декілька разів і кожен раз відкривається нова невідомість! Почувши один з віршів відкривається авторська глибина сили та думки,  але інтрига забезпечена у кожному творі!Автор ділиться почуттям, що на кожному життєвому кордоні, можна змінити світ на краще, але кордони проходяться лише один раз.
Запрошуються усі бажаючі