ДОРОГІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ, СТУДЕНТИ! ВСІ, ХТО НАЛАШТОВАНИЙ НА ТЕ, ЩОБ ТВОРИТИ!

Всі знають – що творіння, це справа Божа. А руйнування – справа Сатани. Будь яке життя – це вибір між творінням і руйнуванням. Ось дві строфи з мого вірша «СТРАХ»:

Ми вибираєм без кінця

На шальках терезів майбутнє.

Вмикаєм розум, слово путнє

З-за консультантського плеча.

Безповоротне горе в тім,

Якщо цей вибір створить зміни

Чужим життям біду й руїни,

Щоб стати ненависним всім.

На жаль, досить часто буває в нашому суспільстві, що за те, що ти щось створив, тебе звинувачують, гноблять, знищують. Колись почув крилатий вислів від одного режисера, якого ще в радянські часи змусили виїхати з України: «В Україні флора хороша, але фауна…». Не хочу, щоб зараз теж так думали про нашу Вкраїну. Тому власним прикладом хочу показати різницю між творінням і руйнуванням. Показати шлях до правильного вибору.

За останні роки я став одним із самих відомих вчених України. Про мене практично всі чули і всі знають. Знають теорію несилової (інформаційної) взаємодії. Розкуплені практично всі і монографії, і науково-популярна книга (тому в найближчі дні на моєму сайті teslia.kyiv.ua з’являться всі ці книги в форматі PDF). Пишуть із-за кордону, з проханням вислати книги. Мене запросила стати експертом по питанням комунікативних взаємодій сама поважна міжнародна організація. Неодноразово запрошували в КНР з виступами по теорії. Є публікації в зарубіжних виданнях США, Франції, Болгарії, і т.д. Все це завдяки піару, який допомогла зробити Єгорченко І.А., що назвала мене псевдонауковцем. Був суд. Перша інстанція визнала, що обвинувачення Єгорченкової І.А. є недостовірними.

Друга інстанція – що це оціночне судження. Для незнайомих з юридичними термінами поясню – оціночне судження, це суб’єктивна думка, яку не можна ні довести, ні заперечити. Іншими словами, оціночне судження – це ОБС (одна баба сказала). І кожен має право на свою суб’єктивну думку!

До речі, ні тоді, ні зараз не існує жодної (!!!) наукової праці, яка б заперечувала результати теорії несилової взаємодії. Показувала б неадекватність комп’ютерної моделі Природи, що лежить в основі теорії. Заперечувала б результати експериментів. Показувала б помилки в методах і моделях побудови рефлекторних інтелектуальних систем (які створюються на базі названої теорії). Хоча, якщо почитати соцмережі, то ті, хто теорію не вивчав, і навіть не читав монографій і статей, впевнені, що це псевдонаука. Ми вже це проходили, і щодо кібернетики, і щодо генетики. Основна ідея теорії – те, що Всесвіт цифровий (див. повний https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI, а не скомпільований кимось і розповсюджений в Facebook репортаж про семінар). Як видно з семінару, з цим погоджуються далеко не всі. Але сьогодні цю ідею підхопила відома в світі теорія симуляції, яка зараз бурхливо розвивається. Почекайте років 10-20. І Ви побачите, що я був правий! І це одна з небагатьох можливостей науки України стати визнаною на світовому рівні. Невеликий уривок з мого вірша «НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ!»:

Люблю негідників в науці, хто не сприйнявши мій політ,

Гнобили жовчно за ідею, що привнесла несилу в світ.

Їм невдоумок, що з роками, панівна цифра включить все.

Нові знання в сітях ганьбили, моє затьмаривши лице.

Це була приказка. А тепер сама казка. Я все життя щось створював. Систему управління будівництвом Південно-Української АЕС, яка була визнана типовою для Міненерго СРСР. І проіснувала з 1985 по 2010 рік. Системи управління проектами і багатьох приватних компаніях: девелоперських, системних інтеграторах, літакобудівних, будівельних; в університетах; в ДПА України і т.п. За це був удостоєний і медалі «За працю і звитягу», і Державної премії України в галузі науки і техніки. Останній проект – створення факультету інформаційних технологій (ФІТ) в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Прекрасний, успішний проект. З усією відповідальністю заявляю – по професіоналізму, відношенню до студентів, відношенню між викладачами, сучасним методам навчання це найкращий факультет університету. Конкурс на бюджетні місця майже в 4 рази вищий ніж на споріднений факультет комп’ютерних наук і кібернетики. Взагалі самий високий в університеті. Всі старшокурсники працюють. Хоча факультету тільки 5 років в минулорічному опитуванні газети «Бізнес» серед роботодавців в сфері технічних наук КНУ ім.Т.Шевченка саме завдяки факультету (а технічні науки лише на ФІТ) зайняв друге місце після НТУ КПІ ім.І.Сікорського. Ще раз наголошую. Це лише на 5-й рік існування!!! Практично по всім дисциплінам  відеолекції. По всім – електронні матеріали. Повністю «безпаперовий» навчальний процес. Он-лайн навчання. Девіз «Навчання через практику». Девіз «Викладачі і студенти одна команда – яка створює майбутній кадровий потенціал України в галузі ІТ». Девіз «Тільки позитивні несилові взаємодії (на силові має право тільки декан)».

В КНУ ім.Т.Шевченка я був запрошений як професійний керівник проекту для створення ФІТ. І успішно його реалізував. З цим погодились викладачі і співробітники, які в результаті таємного голосування висловили довіру перед моїм переходом в НАУ (93%). З цим погоджуються і студенти ФІТ. Можете запитати в них. Проект закінчився. Факультет створено. А в НАУ мене запросили ще на більш цікавий і масштабний проект! Тому я написав заяву на звільнення за власним бажанням, і зразу був прийнятий на роботу проректором.

Тепер про головне. В першу чергу для молоді. Для молоді нашої держави. Можна щось створювати, а можна щось руйнувати. Біда України – що дуже багато людей налаштовані на руйнування. Самі майже нічого не створюють, зате інших ганьблять, знищують, не дають працювати і т.д. Це було написано в одній публіцистичній статті ще років 15 назад. Вона називалась «Війна чи Мир?». І одна з головних тез: «Найбільший ворог України – людина, яка вказує на ворога».

Я, Тесля Юрій Миколайович, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професійний проектний менеджер міжнародного рівня (навчався в США). Був переможцем Республіканської і Всесоюзної олімпіад з програмування (http://teslia.kyiv.ua/?page_id=9). Ввів в науку поняття «матричних інформаційних технологій», автор теорії несилової взаємодії, і…поет (вже вийшло дві збірки, з якими можна познайомитись на сайті). Маю більше 200 наукових праць. Близько 30 (!!!) захищених кандидатів і докторів наук. Вчений в галузі ІТ, програміст, менеджер, і як кажуть і пишуть літератори – непоганий поет. Всі теоретичні розробки доведені до практичної реалізації, в тому числі й ті, що основуються на теорії несилової взаємодії. І тепер мене шельмують в соцмережах люди які не мають і 10-ї частини цих заслуг?! Які не здатні не те що захистити 30 науковців, які не здатні в своїй більшості захистити себе. І вони мають совість оцінювати когось??? Та ні, не оцінювати. А просто БРЕХАТИ. Пишуть, що суд визнав мене псевдонауковцем. Це або треба бути великим брехуном, або без совісті, або просто не знайомитись з результатами суду. Вище показано, що це оціночне судження, це суб’єктивна думка, а не рішення суду. І той хто стверджує, що суд визнав мене псевдонауковцем не просто бреше, це вже НАКЛЕП. Так, до слова, за наклеп вже слідує кримінальна відповідальність. Пишуть, що мене з тріском вигнали з КНУ ім.Т.Шевченка. Ця БРЕХНЯ, теж є НАКЛЕПОМ.

Ще одне. Заборона на професії. Чомусь в НАУ, куди я був запрошений як фахівець – вчений і практик з цифровізації, збираються підписи, щоб я не був проректором. Дорогі мої. Цифровізація – це моя професія. В цій сфері я і доктор наук, і практик, який створив і впровадив ряд масштабних систем. Ви хочете щоб я пішов? Ви в цій професії кращі за мене? Ви мені гірше зробите? В приватних компаніях я заробляв своїм розумом, професіоналізмом в ІТ і проектному менеджменті в десятки разів більше, ніж в університетах. І більше ніж мої шельмувальники разом взяті. Чи ви хочете, щоб я взагалі виїхав з України, бо тут фахівці не потрібні?

А Я ХОЧУ, ЩОБ МИ СТВОРИЛИ ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ ЦИФРОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Так як в свій час ми створили типову АСУ для Міненерго СРСР. Так як ми створили і впровадили PRP-system для багатьох приватних компаній. Так як ми створили найкращий ІТ факультет. Тому я в НАУ. Бо керівництво НАУ поставило таку задачу.

Дорогі студенти НАУ! Дехто з Вас підписав звернення, щоб мене звільнили з посади проректора. Ви мене не знаєте. Ви навіть не знаєте тих людей, які знають мене. Ну поспілкуйтесь з студентами ФІТ КНУ ім.Т.Шевченка. Ви молоді. І швидше знайдете спільну мову з такими ж молодими людьми. І вони Вам розкажуть за мене всю правду. Можливо і не приємну для мене. Можливо приємну. Але це буде правда від людей, які знайомі зі мною. А не неправда від людей, які зі мною не знайомі, але впевнили Вас, що підписати звернення за моє звільнення потрібно, переслідуючи якісь свої цілі. Швидше всього пов’язані з шельмуванням НАУ та його керівництва.

Я не буду вести з такими «опонентами» дискусії. Ті, хто налаштовані на руйнування для мене просто не існують. Але якщо за мене заступляться мої друзі, викладачі, студенти, я буду їм вдячний. Не із-за себе. А із-за того, що ми поборемо зло, бажання когось знищити, щось зруйнувати. А це фундамент моєї теорії несилової взаємодії. Я звертаюсь до всіх, хто читає це звернення. Розповсюджуйте його. Нехай воно дійде до всіх. Боріться з тими, хто наживається на руйнуванні. Захищайте творіння і творців. Щоб в Україні запанували принципи несилової взаємодії: впливати один на одного так, щоб створювати позитив. І тоді всі будуть щасливими. Ми всі прийшли в цей світ, щоб творити. Я Творець, тому за мною Бог! І іншого судді не існує. Це я кажу Сатані і його слугам…

СТРАХ

Роки минають, і міста.
Минає спокій і тривога.
Веде в незвідане дорога,
Жбурляє в вир моє життя.

Я вибираю без кінця
На шальках терезів майбутнє.
Вмикаю розум, слово путнє
З-за консультантського плеча.

Роботи вибір, чи житла,
Дружини, місця відпочинку,
Партнера, друга, іншу жінку,
Чи ресторану, чи кравця.

Але сам вибір – антураж?!
Процесом впливи проявляє.
Бо кожен лотерею має,
Та вже розіграний тираж.

Безповоротне горе в тім,
Якщо мій вибір створить зміни
Чужим життям біду й руїни,
Цим стану ненависним всім.

Я прокидаючись зі сну,
Прошу благословення в Бога,
Щоб в прірву не звела дорога,
Й не дав мені страшну вину

І всеселенське каяття
За вибір близькості і далі;
За вибір радості й печалі;
За вибір смерті, чи життя.

Я бачив генерала біль,
Коли в душі будив заснуле.
У чарці сліз топив минуле
І лейтенантський вибір свій.

В Афганістані – край життів…
Таліби наших оточили.
Щоб врятувати більші сили,
Прикрив відхід п’яток бійців.

Це лейтенант їх відібрав.
І наказав триматись доти,
Не відійдуть всі наші роти.
Цей вибір їх на смерть списав…

Чи хвиля із човна знесла,
І мама з дітками одненька
Старша пливе, інша маленька,
Руками шию обняла.

Як старшій не допомогти –
Сама спасіння не дістане.
Якщо обох тримати стане,
То виросте аж три хрести.

І вибір мами між дітьми:
Чи всім плисти до знеможіння;
Чи меншу збавити спасіння;
Чи старшій не допомогти.

Жорстокий вибір… Боже збав
Мене від вибору такого?!
Не хочу рішення страшного.
Не хочу навіть цих уяв.

Тому молю, не наведи,
Не дай мені нещастя схоже,
Помилуй милостивий Боже,
Жорстокий вибір відведи.
30.06.2019

Науковий семінар в Київському національному університеті імені Т.Шевченка

ДОРОГІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ, І…ОПОНЕНТИ!

Всі ми робимо одну справу. Робимо світ трішки кращим, трішки добрішим і щасливішим. Різними шляхами, різними засобами, з різними можливостями. Це моє звернення супроводжує два важливих сюжети. Моє інтерв’ю в передачі «В фокусі подій» на телекомпанії «Ільдана» (https://www.youtube.com/watch?v=F2QXtnZqWc0&feature=youtu.be), в якому я, як громадянин України, говорю про добро, про несилові взаємодії, про ставлення один до одного, про позитиви, які ми шукаємо в житті. І репортаж з наукового семінару, присвяченого «оцінці» теорії несилової взаємодії (https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI). Я хочу, дуже хочу, щоб Ви все побачили своїми очима.

Сьогодні світ стає іншим. Сучасні цифрові технології його міняють. Вони проникають в виробництво, освіту, медицину, геологію, хімію, і т.п. Вони змінюють наше життя. Я пишаюсь, і буду до кінця своїх днів пишатися, що я перший, хто зайнявся діджиталізацією (оцифруванням) фізичних законів Природи. І отримав комп’ютерну модель, в якій в основі руху і взаємодії – інформація. В цій моделі всі об’єкти рухаються так само, як і в нашому Всесвіті, працює релятивістська механіка, є гравітація і інші види взаємодій різної фізичної природи. Але в основі всього цього – інформація.

Я в своїй комп’ютерній моделі оцифрував Природу. Її фізичні закони. А потім описав в теорії НЕСИЛОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ. Зробивши висновок, що саме несилова взаємодія повинна лежати і в основі розвитку суспільства. Немає майбутнього у суспільства, в якому його члени прагнуть отримати позитив через знищення, або створення негативу іншим членам. Потрібно взаємодіяти так, щоб створювати один одному позитив. Щоб створювати мікрони щастя. Тоді і суспільство буде щасливим.

Тепер про семінар. Я хочу щоб всі запам’ятали два основних припущення, про які я говорив на семінарі:

  1. На першому ж слайді основна ідея роботи. На ньому показано наш світ у вигляді комбінацій з одиниць і нулів. Результатами своїх досліджень я показав, що можна побудувати цифровий світ. І тоді виникає питання: а може і наш Всесвіт є цифровим? Поки що відповіді немає. Теорія симуляції каже що так! Але давайте почекаємо. Рано чи пізно наука це доведе, або спростує!
  2. Не закони Природи формують поведінку матерії. А поведінку матерії, яка розвивалась більш ніж за 13 млрд.років ми сприймаємо, як закони Природи. Матерія самоорганізувалась, самоорганізовується і розвивається!

 

 

Тепер про цілі семінару. Для мене їх було дві:

1.Показати «правду» про теорію, і відкинути всі домисли моїх опонентів і деяких журналістів про неї.

2.Показати Вам моїх опонентів. Показати їх аргументи. Для майбутнього. Нехай історія все поставить на свої місця і всі побачать, хто був хто! Я впевнений, що через десять років всі будуть говорити про оцифрування Всесвіту, про побудову комп’ютерних моделей, які на інформаційній основі відображатимуть все те, що є в нашій Природі. А що буде через 100 років? Шлях в майбутнє, це не просто шлях в інформаційне суспільство, це шлях в інформаційний світ. І я хочу, щоб сьогодні всі це почули від мене.

Цих цілей семінар досяг. Подивіться відео. Послухайте і подивіться на мене. Подивіться на поведінку опонентів. Деяких. Що вони оцінювали – теорію, чи мене?! Я не буду це коментувати. Ви самі все побачите. З теорії несилової взаємодії слідує, що ми будуємо своє відношення або до когось чи чогось, або до проявів когось чи чогось. Друге – правильно. Воно веде до розвитку. А перше? Подивіться семінар!

Я почав свою доповідь з того, що сказав про те, що ця робота присвячена діджиталізації Природи. Жоден опонент не повторив цього терміну. Не запитав про ті методи, які я використовував. Я думаю, що більшість із них від мене вперше почули про технології оцифрування. І говорити, що оцифрування – це дурниця, це все рівно, що ображатись на дзеркало, коли в собі щось не в порядку.  Хоча… Мені здається що все таки більшість моїх опонентів є чемними, нормальними людьми, вченими, які не опустились до того, щоб ображати мене. Можливо щось не зрозуміли в теорії. Бо не висловили жодного наукового аргументу, який би заперечував, вказував на помилки в тому матеріалі, який я надав на семінарі, і який є в моїх монографіях. А більшість опонентів навіть не виступали.

Я ні на кого не ображаюсь. Навіть на тих хто ображав мене. Нас всіх буде кому судити. І там, і тут. І нам ще рано судити один одного.

Просто подивіться ці сюжети:

https://www.youtube.com/watch?v=F2QXtnZqWc0&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI

Оголошення

7 травня 2018 року о 17.00 в актовій залі факультету інформаційних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(вул. Ванди Василевської, 24)
 
ТВОРЧИЙ ВЕЧІР

ТЕСЛІ Юрія Миколайовича

 

“Я над віршами суму пан…”

 

В програмі твори із збірки віршів “Доповідна Богу”,

та представлення нової збірки “За межею”.

Межа – уявна лінія, а що за нею?! Шлях, який йде у буття, чи шлях лише в одну сторону?! У поезії Ю.М.Теслі  кожна строфа будоражить читача, заставляє задуматись над кожним словом, яке несе глибоку філософську суть життя. Його вірші  хочеться слухати і читати по декілька разів і кожен раз відкривається нова невідомість! Почувши один з віршів відкривається авторська глибина сили та думки,  але інтрига забезпечена у кожному творі!Автор ділиться почуттям, що на кожному життєвому кордоні, можна змінити світ на краще, але кордони проходяться лише один раз.
Запрошуються усі бажаючі