Я ходив по господах, я ночами не спав.
Я шукав в людях правду, я не знав інших справ.
Я приходив до бідних, і в нещасних очах
Не було видно правди, лише голод і страх.
Із питанням звертався до учених отців:
«Серед вас не злічити світу знань мудреців.
Пошук правди щоденно, ви в науці вели…».
Їхня ж путана правда додала в світ імли.
У надії заходив до церковних жреців:
«Ви спілкуєтесь з Богом, в цих речах правда слів».
Ієреї казали: «Правду знаємо ми,
І тобі за монетку, ми б її продали».
Я приходив до владних, і питав про життя:
«Як крізь час правда люду провела в майбуття?».
Насміхались із мене: «Не пробив правди час,
Нас брехня породила, і довірливість мас».
Я звертавсь до громади: «Правду мовте мені,
Вас багато, ви разом, ваші думи земні».
Всі про щось гомоніли, було тисячі слів…
Тільки я не второпав, кожен плів, що хотів.
І тоді я звернувся до Природи Творця:
«Ти усе про всіх знаєш, суть буття до кінця!
Розкрий істинну правду, я весь люд обійшов».
Він мені не отвітив, теж її не знайшов.
15.12.2019