Твоя мама

Твоя мама стояла у черзі, як билинка над ставом стояла.
Твоя мама за день не присіла, твоя мама життя споминала.
Як зрання до вечірнього часу в праці світле майбутнє творила.
І як вийшло, що цим будівництвом ненажерних панів породила.
Кожен спогад про молодість світлу, мамі душу теплом зігріває.
Кожен спогад як з іншого світу, мамин голод з думок вириває.
Бо поки що нічого не їла, так спішила до черги пристати.
Та і їжі не так вже й багато, бо вся пенсія йде на квартплату.
Твоя мама на пошті стояла, щоб копієчку сину відправить.
В ощадбанку стояла й стояла, щоб із пенсії справи поправить.
В поліклініці мама стояла, щоб рецепт безкоштовний дістати.
До району стежки відтоптала, щоб чергову субсидію взяти.
Твоя мама у чергах стояла, і синочка не раз споминала,
Що воює в окопах донецьких, щоб зла воля його оминала.
Твоя мама заплакана в чергах, не зчерствила душа від нелюдства.
Твоя мама з любов’ю до Бога, не кляне цю безмежність безумства.
Твоя мама – сестра милосердя, і думками і помислом світла.
Твоя мама як зіронька рання, із появою сонечка зблідла.
Твоя мама стояла у черзі, за життям як в Небесному храмі.
Та життя закінчились до неї, не дісталось життя твоїй мамі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *