За межею

Чому ж ти плачеш у журбі?
Я тут!!! Тебе оберігаю.
Хоч від буття в буття втікаю,
Слова мої живуть в тобі.
Чому ж ти плачеш у мені?
Я над тобою владу маю,
Хоч йду один до світу краю
Шляхи узрівши неземні
Чому ж ти плачеш у собі,
Священний шлях проклавши в душу?
А я тебе зцілити мушу,
Любов розп’явши на хресті.
Чому ж ти плачеш в самоті?
Навколо друзів слово й дія!
І тільки ризику подія,
Сповилась злом в твоїм житті.
Чому ж ти плачеш навесні?
Вона ж твій дім цвітінням красить!
Вогонь туги добром погасить,
І відбере думки сумні.
Чому ж ти плачеш уночі,
Коли в тобі я прокидаюсь,
І за гріхи минулі каюсь
Сплакнувши в тебе на плечі.
Чому ж ти плачеш в сірій млі?
За нею я. Мене не видно…
Та шлях здолати необхідно
До мене. У сумнім житті.
Не плач у поминальні дні!
Забудь, що тут моя могила.
Бо є над світом вища сила!
Я жив й живу, в твоїй душі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *