Я тебе запитав – «Що у тебе в душі?».
Ти натомість мені на любисток вказала.
Я тебе запитав – «Хто ти будеш мені?»
Ти журавки крилом вдалині помахала.
Я тебе запитав – «Хто цілує тебе?».
Ти люстерко мені, піднесла без вагання.
Я тебе запитав – «Коли радість прийде?».
Ти букетом троянд привнесла сподівання.
Я тебе запитав – «Як без мене жила?».
Ти як юне дівча, цвітом вишні розквітла.
Я тебе запитав – «Звідки прийде біда?».
Ти у душу мою, списом вдарила мітко.
Я тебе запитав – «Чому доля гірка?»
Ти сльозою мене як дощем оросила.
Я тебе запитав – «Чия біль ця війна?»
Ти у спогадах мам, їх дітей воскресила.
Я тебе запитав – «Де знайти мудреця?».
Ти у думи мої, погляд свій спрямувала.
Я тебе запитав – «Чом мене віднайшла?»
Ти кохання слова вітерцем прошептала.
Я тебе запитав – «Ти прийдеш в мрійних снах?».
Ти духмяністю чар мене в ліжко зманила.
Я тебе запитав – «Чом живеш в небесах?»
Ти ж до істини шлях, відповівши розкрила.
Я тебе запитав – «Ти назавжди прийшла,
Щоб в самотній тузі двері серцю відкрити?»
Я тебе не питав, де і з ким ти була.
Я прийняв твій прихід, щоб усе повторити!
2018