ХМАРИНКА

Чому тепле сонце тепер під ногами?

Чому повний місяць на небі поник?

Чому я не бачу сльозними очами?

Чому скрізь лунає безвиході крик?

Тебе я згадаю, у рідному краї

Один залишився, без мене вовік.

Нав’язлива думка твоє серце крає:

Чому відпустив у останній політ?

Чому ти хмаринко мене не прикрила?

Чому від ракет не сховала мій світ?

Хмаринко, хмаринко, віддай мої крила,

Верни мене рідним з небесних орбіт!

Мій вітер терплячий, звук смерті шиплячий,

Не зміг зупинити, затримати час.

Лети до Вітчизни, що в жалості плаче,

Теплом обласкай й обійми всіх за нас.

Мій місяцю ясний, ти свідок нещастя.

Чому не засяяв, чом зло не всліпив?

Ти можеш доріжку крізь морок прокласти,

І нас повернути зі свіжих могил?

Чиясь злая воля, ввела біль у долі.

Для рейсу знайшла в трощі мрій світу край.

Додому летіли, життям пломеніли…

Тепер летимо рейсом вічності в рай.

01.02.2020

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *