Ти не почула крик душі.
Ти не розкрила сутність долі.
Ти не ввійшла в жадані дні.
Ти не знайшла для мене ролі.
Ти підеш у незнану даль,
Ти пам’ять радістю омиєш.
Ти в майбутті мене, на жаль,
Не знайдеш, втрати біль розкриєш.
Не вернеш, що не забереш,
І не відкриєш, що закрито.
Мене ти більш не пригорнеш.
І не забудеш, що прожито.
Ти не озвешся з майбуття.
Ти не породиш спільні дії.
Увійдеш у нове життя,
Мене покличеш в безнадії.
Я не прийду, бо не зійду.
І не внесу в життя розраду.
Я не в собі, в тобі тужу.
Бо не пробачив власну зраду.
Я над тобою день зведу.
Я за тобою ніч розкрию.
Перед тобою ниць впаду.
І зло своє добром прикрию.
Я сам жалкую… Не забудь
Всіх ран моїх весняну повінь.
Я не знайшов до тебе путь?!
Пробач мене за втрати сповідь!