Ти в собі не одна, ти радієш сумна, ти сльозами весну розбудила.
Ти без кроків прийшла, ти мене віднайшла, хоч ніколи мене не любила.
Світла ніч на краю, темний день у гаю, там співає пробуджена мрія.
Я прийду, хоч в жалю, я тебе не знайду, ти моя нездійсненна надія.
Ти прекрасна у злі, ти колюча в добрі, чари сну дарувала словами.
Ти мене підвела, хоч надійна й земна, небеса наближаєш ділами.
В тебе ім’я одне, біль його перейме, і прийде притворившись тобою.
Я ту біль підберу, край життя віднайду, і залишусь в тім краї з журбою.
Ти без мене в добрі, хоча очі сумні, я ж без тебе як раб у хоромах.
Ти за іншим підеш, ти його вознесеш, він в житті суєтному не промах.
Ти моя – бо чужа. В тебе доля земна. Я ж з небес прокладаю світанок.
Ти прийдеш, обіймеш, поцілунком проймеш, я ж тебе прокляну наостанок.