Безмежний біль… Кроваві ночі
Тисячоліть штампують стрій.
В яких крокує образ мій.
В яких ненависть сліпить очі.
Безмежний біль… Безжальний світ
Мене гнобить… Замість поклонів,
В святкові дні – слова прокльонів,
Я відчуваю сотні літ.
Безмежний біль…Ти шлях обрав.
Де зрада – міст в небесне царство.
Я ж умовляв, щоб це лихварство
На мене ти не покладав.
Безмежний біль…Морями сліз
Я оросив господні плани,
В яких добро зійде з гріхами,
І проросте прокльонів ліс.
Безмежний біль… Слова твої,
Що я апостол – друг найближчий,
Що маю взяти гріх невтішний,
Щоб ти вознісся на Хресті.
Безмежний біль… За образ твій,
Себе прирік. Я не злякався?!
Живи в серцях! В віках прослався!
Твій задум вклав у підлість дій.
Безмежний біль… Умиті руки,
Ввели мирян у вічний сум.
За фарисейський підлий глум.
За срібла гріх. За Божі муки.
Безмежний біль… У забутті,
І потиск рук, і дружби сила.
А зараз…стогоном могила,
Пекельний слід лиша в житті.
Безмежний біль твій во Хресті!
Людей гріхи змінив на віру.
А я проклять безмежну міру
За це прийняв в своїм житті.
Безмежний біль мій в самоті –
Безчестя, сльози і зневіра,
І людством втрачена довіра,
І зрада Бога на мені?!
Син Божий, возродись в житті!
І відведи від мене зраду?!
Бо я творив Ісуса владу!
І з ним розп’ятий на Хресті.
P.S. Від автора:
Що знаю я, те не змінити.
Не повернути прах з могил…
Та десь ховає часу пил
Тих, хто хотів мене спинити.
06.04.2018