Чому із сумнівом живеш?
Чому любов обманом мітиш?
Чому мене виною лічиш,
І доброту душевну рвеш.
Моя вина – шипи троянд?!
Той хто далеко, бачить квіти.
Близьким – завжди дарую віти.
Дарую цвіт болючих ран.
Той хто далеко – хоче в світ,
Де жар троянд несе надію,
Крізь відстань не узрівши дію
Шипів, що захищають цвіт.
Коли букет троянд в життя,
Із буднів вилетить стрілою.
Ти обхопи шипи рукою.
Бо квіти й біль – душі злиття.