Ми знов і знов міняєм стрій,
Щоб жити так, як всі народи:
Зі Сходу, Штатів, і Європи.
Приймаєм недосяжність мрій.
Чи не все рівно стрій який,
Якщо ладу немає в домі?
І замість радості в полоні
Ведемо лік життя гіркий.
Я бачу – голови зривають,
Ламають плечі, рвуть тіла,
І очищається Земля,
І всі минуле забувають.
Ми монументи нищим в злі!
Буцім мерці живуть в граніті.
Хоч їх давно нема на світі,
Для нас вони всі москалі.
Стираєм пам’ять про батьків.
Ми забуваєм їх надії.
На їх могилах топчем мрії,
І підмітаєм пил віків.
Ми фінансуєм забуття.
Грошей катма?! Розрусі платим!
Щоб час пройдешній поховати
Б’ємо в минуле без пуття.
Ми проклинаємо царів.
Ми ненавидим комуністів.
Їх партбюро, й секретарів.
І президентів-пародистів.
Так, не були вони святі?!
Свої гріхи прекрасно знали.
Як їх підручні розпинали
Життя народу на Хресті.
Зв’язавши час тугим вузлом
За колоски вели на страту.
«Врагів народу» здали кату.
І помножали владу злом.
Вони з народу кров пили.
Вони гуляли і накрали.
Воно добро на смерть карали.
Вони за край душі зайшли.
А ми із Вами не такі?
Ми зАвжди чесні й працьовиті?
Всі біля нас щасливі й ситі?
І ми не грішні? Ми святі?!
Т-а-а-к… Не забути що було?!
Хоч не згадали слово Боже.
Каміння кидати не гоже,
Якщо життя в гріхах пройшло.
Нехай хто в світі без гріха,
Той перший кине в грішних камінь.
І хай замінить в Божім храмі
Людської віри пастуха.
Ми кріпаків застій пройшли.
Ми при царизмі гнули спину.
Соціалізм піддали плину.
В капіталізм урешт ввійшли.
І що тепер? Нові вожді?!
Нові правителі у ражі.
І знову слава при житті,
І ярлики по смерті вражі?!
Щоб щось створити у житті,
У сьогоденні зло змінити,
Не у минуле треба бити,
А майбуття скорить меті.
Дивись що робиться навкруг.
Міняй червиве сьогодення.
Шукай в добрі життя натхнення.
Щоб зло зорать тягни свій плуг.
Бо щось не краще… Гірше все?!
Один з другого шкуру лупить.
Він украде якщо не купить,
І з бідноти багатство ссе.
Ми обираєм тих вождів,
Що обкрадають нас й державу.
Ми не несем країні славу.
Ми сум несем у даль років.
Вони – частина нас усіх.
Бо ми народ, ми влади сила!
Нас всіх Вкраїна породила!
Несемо з ними спільний гріх.
І що тепер навколо нас?
Героїв вулиці у ямах.
Верховний храм в кровавих плямах.
До влади лють народних мас.
Розруха в головах людей.
І не вина верхів державних,
Що у низах в ділах безславних,
Багато згинуло ідей.
Доноси Сталін не писав.
Хрущов не крав свиняче рило.
А Брежнєв не якийсь п’яндило,
Що з дуру кран на спирт зміняв.
Сусід доноса написав.
Свинар украв із ферми рило.
Завгосп по п’яні, як дурило,
На брухт новенький кран списав.
В верховній раді клан панів
Штампує справи величаві.
Закони дарствує Державі,
Щоби народ ще зубожів.
Вони творять народу зло,
Самі ледь вийшовши з народу.
І восхваляючи свободу,
Гадюче створюють кубло.
Ось автохам над людом зріс,
Спинивши мерс на переході.
В своєму задньому проході
Йому б узріти палі зріз.
Начальник офісних рабів,
Підлеглих криками гартує,
Створить вакансію планує,
Для грошовитих упирів.
В метро дідусь раптово зблід.
Сидить юнак на місці знака?!
Не звільнить місце вурдалака,
Щоб сів нещасний інвалід.
Хтось за квартиру не сплатив.
А хтось брехню в TV розносить.
Хтось в закупівлях гроші косить.
А хтось убивцю відпустив.
Отак живем. Життям терплячим,
Мізерне створюєм добро.
Та претворяєм зло у зло,
Поки в собі це зло не бачим.
Розруха в головах у нас.
В серцях жадоба, злість і заздрість?!
І не прийде в країну радість,
Якщо не зміним душі мас.
Коли у зло задумки йдуть,
Тоді біда в країні править.
Коли ж душа добро розправить,
Діла країну піднесуть.
Нехай терпіння і любов,
Повернуть всіх до правди Бога.
Щоб в час направила дорога,
Де не проллється більше кров.
Де думи праведні й святі
По ланцюгу сотворять дію,
Що принесе в життя надію,
Почути з райських сцен пісні.
Щоб ми в УкрАїні своїй,
Любов’ю і Добром сповиті,
Трудом шляхетним знамениті,
Дістались недосяжних мрій!
01.05.2018-30.06.2018