Правда not

Я ходив по господах, я ночами не спав.

Я шукав в людях правду, я не знав інших справ.

Я приходив до бідних, і в нещасних очах

Не було видно правди, лише голод і страх.

Із питанням звертався до учених отців:

«Серед вас не злічити світу знань мудреців.

Пошук правди щоденно, ви в науці вели…».

Їхня ж путана правда додала в світ імли.

У надії заходив до церковних жреців:

«Ви спілкуєтесь з Богом, в цих речах правда слів».

Ієреї казали: «Правду знаємо ми,

І тобі за монетку, ми б її продали».

Я приходив до владних, і питав про життя:

«Як крізь час правда люду провела в майбуття?».

Насміхались із мене: «Не пробив правди час, 

Нас брехня породила, і довірливість мас».

Я звертавсь до громади: «Правду мовте мені,

Вас багато, ви разом, ваші думи земні».

Всі про щось гомоніли, було тисячі слів…

Тільки я не второпав, кожен плів, що хотів.

І тоді я звернувся до Природи Творця:

«Ти усе про всіх знаєш, суть буття до кінця!

Розкрий істинну правду, я весь люд обійшов».

Він мені не отвітив, теж її не знайшов.

15.12.2019

Чужа доля

Чекаєш ти, і я чекаю,

Щоб знов зустрітись навесні.

Та пролітають марно дні.

Ідуть роки: життя минає…

Ти не прийшла у час туги,

Коли була як світ потрібна:

Не стала поцілунків гідна,

Не віддала старі борги.

Я теж до тебе не прийду,

Щоб віднайти дорогу в долі,

Не порятую від неволі,

Не спокушу, як змій в саду.

І буде день, і буде ніч,

І буде щастя, буде й горе.

Час протиріччя не поборе

Й не поведе життя навстріч.

Проживши доленьку чужу

Відкрию незвершену дію –

Що не здійснив найбільшу мрію:

Не перейшов в твій світ межу.

08.12.2019

ЗАПРОШЕННЯ НА ТВОРЧИЙ ВЕЧІР

ДОРОГІ ДРУЗІ!

Запрошую Вас на свій творчий вечір, який пройде у вівторок 29.10.2019 року о 17.00 в актовій залі головного корпусу Національного авіаційного університету (м.Київ, проспект Космонавта Комарова,1).

Головною подією зустрічі буде презентація нової збірки поезій

«Я НАД ВІРШАМИ СУМУ ПАН…»

Це буде авторський концерт, в якому кожне слово поезій спрямоване на душу глядачів – пробуджує в ній співчуття, біль за чуже горе, любов до життя. Це слова вченого – прагматика. І ця поезія, зачіпаючи струни душі, викликає почуття, які роблять нас людьми!

Прийшовши на творчий вечір Ви зможете в цьому пересвідчитись!

З повагою,

Ю.Тесля

ДОРОГІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ, СТУДЕНТИ! ВСІ, ХТО НАЛАШТОВАНИЙ НА ТЕ, ЩОБ ТВОРИТИ!

Всі знають – що творіння, це справа Божа. А руйнування – справа Сатани. Будь яке життя – це вибір між творінням і руйнуванням. Ось дві строфи з мого вірша «СТРАХ»:

Ми вибираєм без кінця

На шальках терезів майбутнє.

Вмикаєм розум, слово путнє

З-за консультантського плеча.

Безповоротне горе в тім,

Якщо цей вибір створить зміни

Чужим життям біду й руїни,

Щоб стати ненависним всім.

На жаль, досить часто буває в нашому суспільстві, що за те, що ти щось створив, тебе звинувачують, гноблять, знищують. Колись почув крилатий вислів від одного режисера, якого ще в радянські часи змусили виїхати з України: «В Україні флора хороша, але фауна…». Не хочу, щоб зараз теж так думали про нашу Вкраїну. Тому власним прикладом хочу показати різницю між творінням і руйнуванням. Показати шлях до правильного вибору.

За останні роки я став одним із самих відомих вчених України. Про мене практично всі чули і всі знають. Знають теорію несилової (інформаційної) взаємодії. Розкуплені практично всі і монографії, і науково-популярна книга (тому в найближчі дні на моєму сайті teslia.kyiv.ua з’являться всі ці книги в форматі PDF). Пишуть із-за кордону, з проханням вислати книги. Мене запросила стати експертом по питанням комунікативних взаємодій сама поважна міжнародна організація. Неодноразово запрошували в КНР з виступами по теорії. Є публікації в зарубіжних виданнях США, Франції, Болгарії, і т.д. Все це завдяки піару, який допомогла зробити Єгорченко І.А., що назвала мене псевдонауковцем. Був суд. Перша інстанція визнала, що обвинувачення Єгорченкової І.А. є недостовірними.

Друга інстанція – що це оціночне судження. Для незнайомих з юридичними термінами поясню – оціночне судження, це суб’єктивна думка, яку не можна ні довести, ні заперечити. Іншими словами, оціночне судження – це ОБС (одна баба сказала). І кожен має право на свою суб’єктивну думку!

До речі, ні тоді, ні зараз не існує жодної (!!!) наукової праці, яка б заперечувала результати теорії несилової взаємодії. Показувала б неадекватність комп’ютерної моделі Природи, що лежить в основі теорії. Заперечувала б результати експериментів. Показувала б помилки в методах і моделях побудови рефлекторних інтелектуальних систем (які створюються на базі названої теорії). Хоча, якщо почитати соцмережі, то ті, хто теорію не вивчав, і навіть не читав монографій і статей, впевнені, що це псевдонаука. Ми вже це проходили, і щодо кібернетики, і щодо генетики. Основна ідея теорії – те, що Всесвіт цифровий (див. повний https://www.youtube.com/watch?v=XRw7ZbImVxI, а не скомпільований кимось і розповсюджений в Facebook репортаж про семінар). Як видно з семінару, з цим погоджуються далеко не всі. Але сьогодні цю ідею підхопила відома в світі теорія симуляції, яка зараз бурхливо розвивається. Почекайте років 10-20. І Ви побачите, що я був правий! І це одна з небагатьох можливостей науки України стати визнаною на світовому рівні. Невеликий уривок з мого вірша «НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ!»:

Люблю негідників в науці, хто не сприйнявши мій політ,

Гнобили жовчно за ідею, що привнесла несилу в світ.

Їм невдоумок, що з роками, панівна цифра включить все.

Нові знання в сітях ганьбили, моє затьмаривши лице.

Це була приказка. А тепер сама казка. Я все життя щось створював. Систему управління будівництвом Південно-Української АЕС, яка була визнана типовою для Міненерго СРСР. І проіснувала з 1985 по 2010 рік. Системи управління проектами і багатьох приватних компаніях: девелоперських, системних інтеграторах, літакобудівних, будівельних; в університетах; в ДПА України і т.п. За це був удостоєний і медалі «За працю і звитягу», і Державної премії України в галузі науки і техніки. Останній проект – створення факультету інформаційних технологій (ФІТ) в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Прекрасний, успішний проект. З усією відповідальністю заявляю – по професіоналізму, відношенню до студентів, відношенню між викладачами, сучасним методам навчання це найкращий факультет університету. Конкурс на бюджетні місця майже в 4 рази вищий ніж на споріднений факультет комп’ютерних наук і кібернетики. Взагалі самий високий в університеті. Всі старшокурсники працюють. Хоча факультету тільки 5 років в минулорічному опитуванні газети «Бізнес» серед роботодавців в сфері технічних наук КНУ ім.Т.Шевченка саме завдяки факультету (а технічні науки лише на ФІТ) зайняв друге місце після НТУ КПІ ім.І.Сікорського. Ще раз наголошую. Це лише на 5-й рік існування!!! Практично по всім дисциплінам  відеолекції. По всім – електронні матеріали. Повністю «безпаперовий» навчальний процес. Он-лайн навчання. Девіз «Навчання через практику». Девіз «Викладачі і студенти одна команда – яка створює майбутній кадровий потенціал України в галузі ІТ». Девіз «Тільки позитивні несилові взаємодії (на силові має право тільки декан)».

В КНУ ім.Т.Шевченка я був запрошений як професійний керівник проекту для створення ФІТ. І успішно його реалізував. З цим погодились викладачі і співробітники, які в результаті таємного голосування висловили довіру перед моїм переходом в НАУ (93%). З цим погоджуються і студенти ФІТ. Можете запитати в них. Проект закінчився. Факультет створено. А в НАУ мене запросили ще на більш цікавий і масштабний проект! Тому я написав заяву на звільнення за власним бажанням, і зразу був прийнятий на роботу проректором.

Тепер про головне. В першу чергу для молоді. Для молоді нашої держави. Можна щось створювати, а можна щось руйнувати. Біда України – що дуже багато людей налаштовані на руйнування. Самі майже нічого не створюють, зате інших ганьблять, знищують, не дають працювати і т.д. Це було написано в одній публіцистичній статті ще років 15 назад. Вона називалась «Війна чи Мир?». І одна з головних тез: «Найбільший ворог України – людина, яка вказує на ворога».

Я, Тесля Юрій Миколайович, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професійний проектний менеджер міжнародного рівня (навчався в США). Був переможцем Республіканської і Всесоюзної олімпіад з програмування (http://teslia.kyiv.ua/?page_id=9). Ввів в науку поняття «матричних інформаційних технологій», автор теорії несилової взаємодії, і…поет (вже вийшло дві збірки, з якими можна познайомитись на сайті). Маю більше 200 наукових праць. Близько 30 (!!!) захищених кандидатів і докторів наук. Вчений в галузі ІТ, програміст, менеджер, і як кажуть і пишуть літератори – непоганий поет. Всі теоретичні розробки доведені до практичної реалізації, в тому числі й ті, що основуються на теорії несилової взаємодії. І тепер мене шельмують в соцмережах люди які не мають і 10-ї частини цих заслуг?! Які не здатні не те що захистити 30 науковців, які не здатні в своїй більшості захистити себе. І вони мають совість оцінювати когось??? Та ні, не оцінювати. А просто БРЕХАТИ. Пишуть, що суд визнав мене псевдонауковцем. Це або треба бути великим брехуном, або без совісті, або просто не знайомитись з результатами суду. Вище показано, що це оціночне судження, це суб’єктивна думка, а не рішення суду. І той хто стверджує, що суд визнав мене псевдонауковцем не просто бреше, це вже НАКЛЕП. Так, до слова, за наклеп вже слідує кримінальна відповідальність. Пишуть, що мене з тріском вигнали з КНУ ім.Т.Шевченка. Ця БРЕХНЯ, теж є НАКЛЕПОМ.

Ще одне. Заборона на професії. Чомусь в НАУ, куди я був запрошений як фахівець – вчений і практик з цифровізації, збираються підписи, щоб я не був проректором. Дорогі мої. Цифровізація – це моя професія. В цій сфері я і доктор наук, і практик, який створив і впровадив ряд масштабних систем. Ви хочете щоб я пішов? Ви в цій професії кращі за мене? Ви мені гірше зробите? В приватних компаніях я заробляв своїм розумом, професіоналізмом в ІТ і проектному менеджменті в десятки разів більше, ніж в університетах. І більше ніж мої шельмувальники разом взяті. Чи ви хочете, щоб я взагалі виїхав з України, бо тут фахівці не потрібні?

А Я ХОЧУ, ЩОБ МИ СТВОРИЛИ ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ ЦИФРОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Так як в свій час ми створили типову АСУ для Міненерго СРСР. Так як ми створили і впровадили PRP-system для багатьох приватних компаній. Так як ми створили найкращий ІТ факультет. Тому я в НАУ. Бо керівництво НАУ поставило таку задачу.

Дорогі студенти НАУ! Дехто з Вас підписав звернення, щоб мене звільнили з посади проректора. Ви мене не знаєте. Ви навіть не знаєте тих людей, які знають мене. Ну поспілкуйтесь з студентами ФІТ КНУ ім.Т.Шевченка. Ви молоді. І швидше знайдете спільну мову з такими ж молодими людьми. І вони Вам розкажуть за мене всю правду. Можливо і не приємну для мене. Можливо приємну. Але це буде правда від людей, які знайомі зі мною. А не неправда від людей, які зі мною не знайомі, але впевнили Вас, що підписати звернення за моє звільнення потрібно, переслідуючи якісь свої цілі. Швидше всього пов’язані з шельмуванням НАУ та його керівництва.

Я не буду вести з такими «опонентами» дискусії. Ті, хто налаштовані на руйнування для мене просто не існують. Але якщо за мене заступляться мої друзі, викладачі, студенти, я буду їм вдячний. Не із-за себе. А із-за того, що ми поборемо зло, бажання когось знищити, щось зруйнувати. А це фундамент моєї теорії несилової взаємодії. Я звертаюсь до всіх, хто читає це звернення. Розповсюджуйте його. Нехай воно дійде до всіх. Боріться з тими, хто наживається на руйнуванні. Захищайте творіння і творців. Щоб в Україні запанували принципи несилової взаємодії: впливати один на одного так, щоб створювати позитив. І тоді всі будуть щасливими. Ми всі прийшли в цей світ, щоб творити. Я Творець, тому за мною Бог! І іншого судді не існує. Це я кажу Сатані і його слугам…

Нова збірка

Дорогі друзі!

Спішу поділитись приємною новиною! Побачила світ моя нова збірка поезій «Я над віршами суму пан…». Сумна роль білого клоуна на обкладинці – це лейтмотив поезій, викладених у цій книзі. Лише людина з великим гарячим серцем може переживати за інших, бути пов’язаною з їхніми почуттями, не мати можливості уникнути їхньої болі і страждань. Ця книга пробуджує почуття, які і є сенсом нашого життя. Кожен рядок книги поезій – боротьба за життя, до межі, на межі, а інколи і за його межею. І зворотня сторона обкладинки книги показує читачеві альтернативу. Якщо в тебе кам’яне серце – чужі переживання його не зачеплять. Саме вибір між добром і злом, вибір між життям і смертю, між вірністю і зрадою, між любов’ю і ненавистю – проблематика більшості поезій, які введуть читача у світ переживань, у світ сліз, які омиють його від усього поганого, зашкарублого, очистять його душу заради радості в житті! Більшість віршів цієї збірки є на моєму сайті. Найближчим часом буде організовано презентацію книги. Інформацію про це Ви знайдете на сайті. Там книгу можна буде придбати.

Ваш Ю.Тесля

ДОБРО

Жива душа… Бо ще болить
Щодня чекаючи спасіння.
Живе душа, та жде прозріння,
Чекає смерті світлу мить.
Як Ахерон проплину я,
Побачу щастя не в обмані,
І не в лукавсті, не в дурмані,
Побачу вічний світ добра.
Там очі радістю горять.
Там поцілунок – знак любові.
Там позитивні ролі в долі.
Там вибір дружбою святять.
Ніхто не зрадить, не продасть,
Не обере, не вб’є, не вкраде,
І не обманить зиску ради,
Не наведе на шлях нещасть.
Там вдячність серце полонить.
Там всі творять блаженні дії.
Туди не втраплять лиходії.
Там Фауст ввік розширив мить.
Та не для мене райський світ.
Хоч все віддав в земнім поході
Для інших був завжди в нагоді.
Творив добро до схилу літ.
Цим у житті штовхав у гріх.
Штовхав в брехню і слабість інших.
Спровокував на гріх безгрішних.
Чим перейшов добра поріг.
Своєю працею завжди
Я дарував нужденним мрії.
Себе прирікши, в безнадії,
Забутим бути назавжди.
Я був для них творцем ідей!
Без плати спорилась робота.
За це зневіра, біль й скорбота,
Як гріх добра від цих людей.
Отак в житті страждав не раз,
Допомагав – отримав муку.
Як дяку за добро – розлуку,
І зраду – джерело образ.
У цім добро і гріх – рідня.
Тому караюся щоденно,
Що все добро творив даремно.
Бо гріх добра – чужі життя.
03.08.2019

ЛЕВ

Ти цар-звіра знайшла, щоб зійти ростом в небо.
Він тебе захистив, своїм світом душі.
Ти створила йому, все що розуму треба.
А він щастя дістав, і приніс в дім тобі.

Бути з ним на шляху, ти йому обіцяла.
Та з’явилось життя, у безпеці й красі.
Хоч корону тобі, царська сила дістала.
Ти забрала назад, обіцянки свої.

Відпустив він тебе, помічницю і бранку.
У борги не озув, твої ноги стрункі.
Він не кликав назад, не порушив мовчанку.
Ти побігла вперед, в свої дні чарівні.

Із собою його, не взяла в час майбутній.
Скористалася ним, щоб зрости у житті.
Не потрібен тепер, чарівник всемогутній.
Встановила капкан, у зрадливій пітьмі.

Час пройшов коли лев, захищав від вражіння.
Він возносив тебе, всі робились діла!
Тепер шкіра зі льва, на стіні без движіння.
Бо мисливцям його, ти за гріш продала.
28.07.2019

СТРАХ

Роки минають, і міста.
Минає спокій і тривога.
Веде в незвідане дорога,
Жбурляє в вир моє життя.

Я вибираю без кінця
На шальках терезів майбутнє.
Вмикаю розум, слово путнє
З-за консультантського плеча.

Роботи вибір, чи житла,
Дружини, місця відпочинку,
Партнера, друга, іншу жінку,
Чи ресторану, чи кравця.

Але сам вибір – антураж?!
Процесом впливи проявляє.
Бо кожен лотерею має,
Та вже розіграний тираж.

Безповоротне горе в тім,
Якщо мій вибір створить зміни
Чужим життям біду й руїни,
Цим стану ненависним всім.

Я прокидаючись зі сну,
Прошу благословення в Бога,
Щоб в прірву не звела дорога,
Й не дав мені страшну вину

І всеселенське каяття
За вибір близькості і далі;
За вибір радості й печалі;
За вибір смерті, чи життя.

Я бачив генерала біль,
Коли в душі будив заснуле.
У чарці сліз топив минуле
І лейтенантський вибір свій.

В Афганістані – край життів…
Таліби наших оточили.
Щоб врятувати більші сили,
Прикрив відхід п’яток бійців.

Це лейтенант їх відібрав.
І наказав триматись доти,
Не відійдуть всі наші роти.
Цей вибір їх на смерть списав…

Чи хвиля із човна знесла,
І мама з дітками одненька
Старша пливе, інша маленька,
Руками шию обняла.

Як старшій не допомогти –
Сама спасіння не дістане.
Якщо обох тримати стане,
То виросте аж три хрести.

І вибір мами між дітьми:
Чи всім плисти до знеможіння;
Чи меншу збавити спасіння;
Чи старшій не допомогти.

Жорстокий вибір… Боже збав
Мене від вибору такого?!
Не хочу рішення страшного.
Не хочу навіть цих уяв.

Тому молю, не наведи,
Не дай мені нещастя схоже,
Помилуй милостивий Боже,
Жорстокий вибір відведи.
30.06.2019

Криза

Ти не чуєш мене, хоч до тебе звертаюсь я серцем.
В твоїх думах пече, наче все там посипано перцем.
Ти в своїм забутті, і не бачиш й не чуєш до тебе благання.
І зникає в імлі, колись палке, квітуче і вічне кохання.

Ти страждання мої, не змогла своїм розумом й серцем відчути.
Я для тебе солдат олов’яний, що не має душі,
і проходить як танк по землі у часи пожиттєвої смути.
Ти забула, що я дуже ніжний й ранимий в ділах і палкому коханні.
Я молю кожен день щоб не дав Бог мені передчасно прощення в прощанні.

Ти не ціниш мене, мою працю, натруджені руки.
Ти не бачиш оточення зле, ти не бачиш щоденнії муки.
Ти все думаєш, я все стерплю, і здоров’я у мене юнацьке, могутнє.
Медицину ти знаєш, і знаєш, що весь негатив, принесе лікарняне майбутнє.

Ти ще знаєш, що нерви у мене напружені й голі.
Я беззахисний зовсім, і легко в мені виникають від зачіпок болі.
І чим ближча людина мені, тим болючіші закиди грізні.
І зникають з життя і слова, й поцілунки, і погляди ніжні.

Ти забула що я, не такий як усі, і не знайдеш людину подібну до мене.
Ти забула, про те що життя прожили ми щасливе, багате й натхненне.
Що зі мною цікаво завжди, ми росли й ростимо без зупинки в вечірньому леті.
І складаємо разом вірші, і живуть наші душі без нас в кожнім спільнім куплеті.

Я тебе прославляю й працюю над тим, щоб ти в щасті постійно кружляла.
Щоб діла не чіпляли тебе, був достаток, свобода й любов, та невже-ж цього мало?
Ти мене бережи, бо такого як я не зустрінеш у жодному фільмі.
І не будуть без мене у тебе і думи й діла від обов’язків вільні.

Ти запевнюєш всіх, що я правду несу, забезпечую світлом майбутнє.
Чом не чуєш мене, чом не чуєш що я говорю, і розумне і путнє?
Те що думаєш ти, це не так, це неправда, помилка жахливо-чуттєва?!
Те що я говорю, це до істини шлях, і в цій істині доля щасливо-життєва!

Зупинись моя лапонько, в думах страшної й пустої образи.
Ти пройди шлях над нею, і будем навіки з тобою ми разом.
Ти люби лиш мене, усміхайся й поводься щасливо-щасливо!
Я гребу, я веду, і я буду вести нашу шлюпку крізь долю мінливу!
22.06.2019