Я знаю

Я знаю, що я щось знаю, і за це вчителів поважаю.
І про себе, що знати не треба, я також багато що знаю.
Всі знання, що прямують в майбутнє, БОЖА ВОЛЯ в ділах висіває.
Всі знання про минуле і сутнє, словом мудрих людей процвітає.
Їх знання проростають у долі, як зернятка в засіянім полі.
Їх знання безцінні у діях, що ведуть до життєвої волі.
Я готовий вчити і вчитись, щоб знання до знання плюсувати,
І у вищого благодіяння, впавши ниць,я б хотів запитати:
Я ЖИТТЯ запитав би про себе, щоб знання скріпити любов’ю.
Я ДОБРО запитав би про ліки, щоб знання передати здоров’ю.
Я ЛЮБОВ запитав би про душу, щоб знаннями до неба дістати.
Я СВЯТИХ запитав би про муки, щоб знаннями в добрі проростати.
Я не знаю, кудою, не знаю, БОЖА ВІРА у душу прорветься.
Я не знаю, коли ще, не знаю, КАЯТТЯ у мені схаменеться.
Я не знаю, поки що, не знаю ДОРОГИ до ПЕКЛА чи РАЮ.
Я не знаю, що буде, не знаю, коли ІСТИНУ БОЖУ пізнаю.

Про УКРАЇНСЬКУ неПРАВДУ або, як проілюструвати теорію несилової взаємодії

Про УКРАЇНСЬКУ неПРАВДУ або, як проілюструвати теорію несилової взаємодії

В цікавий час ми живемо. Інколи навіть не плануємо щось зробити чи отримати, а воно само йде до рук. Ви знаєте, останнім часом те, що робиться навколо мого імені та моєї роботи, мене просто радує. Так, обливають брудом, влаштували інквізицію, і т. п. Це неприємно. Але ж, якби не це, то мою теорію несилової взаємодії (ТНВ) знали б тільки в вузькому колі вчених. А потім, можливо, б її і забули. А потім би хтось щось подібне зробив, а мене й не згадали б. А тепер все ясно – несилова взаємодія в природі – це Тесля.

В «Українській правді» вийшла стаття Ірини Андрейців «В Україні вперше судяться через лженауку. Чому це важливо і зачіпає усіх» (http://life.pravda.com.ua/society/2018/01/22/227455/). Це гарний матеріал, щоб проілюструвати мою теорію несилової взаємодії (ТНВ) на конкретному прикладі…

Зразу скажу, ця стаття, однозначно, несиловим чином (хочете – інформаційним) впливає на читачів. Але як? Давайте в цьому розберемось.

Уявіть собі картину, що статтю читає громадянин Х, який перший раз чує про пана Юрія Теслю, пані Ірину Єгорченко, про теорію несилової взаємодії, і про суд. Тоді очікувана ймовірність, що ця людина підтримає чи пана Теслю, чи пані Єгорченко буде 0,5. Ну, хіба що, цей читач не однаково ставиться до чоловіків і жінок, тоді може ця ймовірність буде іншою. Але давайте будемо відштовхуватися від гендерної рівності!

Розглянемо цитати із названої статті.

«Загалом Ірину прийшли підтримати більше 20 людей. Підтримати Юрія Теслю не прийшов ніхто. Крім дружини». Це мова про попереднє засідання 27 жовтня 2017 року. Ще один уривок «Оскільки тут є багато захисників відповідача, я спеціально стримую своїх сторонників, факультет, і так дальше, щоб не було протистояння в залі суду, – пояснює Тесля, чим викликає сміх у присутніх вчених».
От прочитає це громадянин Х, і йому зразу подумається, що пані Єгорченко користується повагою і популярністю, а пан Тесля нікому не потрібен. В теорії несилової взаємодії можна формально розрахувати, як зміниться очікувана ймовірність підтримки пана Теслі (до речі в цьому практична цінність теорії, вона дала формальний математичний апарат для опису взаємодії людей). Хоча й без ТНВ всім ясно, що ймовірність зменшиться.

І в чому ж неправда, запитаєте Ви? Неправда в тому, що на друге засідання моїх прихильників прийшло більше, ніж прихильників пані Єгорченко. Не побачив я цієї інформації в описі другого засідання. Хоча сам особисто про це сказав автору статті. Ну звичайно, якби вона це написала, то не було б показаного вище впливу. Як мінімум відношення до мене і до пані Єгорченко не змінилося б, оскільки підтримка в обох сторін є. До речі, якщо вже сміх опонентів – це аргумент в спорі, то я вимушений тепер насправді звернутися до тих, хто мене підтримує, взяти участь в засіданні 21 березня 2018 року о 15:00. Бо питання стоїть в тому, чи можна дозволяти цій групі обливати брудом будь кого, чи то міністра, чи професора, чи викладача? Бо, бачте, як представляють те, що я відносився до суду, як це прийнято в розвинених країнах: прийшли Позивач і Відповідач і спокійно без образ вирішують питання. Так мої опоненти кинули клич (ще перед першим засіданням), щоб прийшли їх прихильники. Нехай будуть прихильники обох сторін.

«Декан просить зробити судове засідання закритим, але суддя його клопотання відхиляє».
Не так. Частково задовільнили. Там, де будуть розглядатися докази, які відносяться до моєї особистої інформації, воно буде закритим. Знову таки, як зміниться ймовірність підтримки пана Теслі. Адже можна подумати, що просто Тесля боїться присутніх. Але причини проведення закритого засідання були дуже серйозні. Не дай Бог Вам їх мати. Думаю, що така «неправда» в статті призведе до того, що ймовірність підтримки мене не сильно, але зменшиться.

«Експертизу цієї теорії з точки зору фізики провели п’ятеро авторитетних українських науковців».
Експертиза теорії проводилась по науково-популярній книзі «Діалоги з Теслею» (!!!) групи авторів (добре, що хоч не по моїй поезії http://teslia.kyiv.ua/). Невже хоч хто-небудь, хоч коли-небудь в світі (до цього випадку) проводив експертизу теорії по науково-популярній книзі??? Це м’яко кажучи несерйозно для «відомих вчених». До речі, в сфері ІТ вони щось не дуже відомі. Мені, взагалі, багато чого незрозуміло в діях фізиків. Ну, побудував я комп’ютерну модель деякого віртуального світу, в якій всі взаємодії мають інформаційну Природу. Причому модель дає ті ж закони руху, що є в Природі. Наприклад, в названій науково-популярній книзі головний герой Баба-Яг літає по лісу на мітлі (всупереч всім законам фізики). Тепер уявіть, я зробив комп’ютерну модель польотів Баба-Яга з автоматичним вибором маршруту руху між деревами. Потім розроблений на основі цієї моделі алгоритм використав у безпілотному автомобілі, який тепер вміє об’їжджати перешкоди. Що тут псевдонаукового?

Між іншим, на побудову комп’ютерної моделі я витратив 28 років життя. 28 років я писав різноманітні програми. І це при тому, що я був переможцем Республіканської і Всесоюзної олімпіад з програмування, і для мене написати програму легше, ніж цю статтю. Було проведено багато тисяч комп’ютерних експериментів. Потім я використав отримані формули для опису інформаційної взаємодії в сферах інтелектуальної діяльності людини. Виявилось – СУПЕР!!! Вони дають можливість будувати такі інтелектуальні системи, які до мене ніхто не створював. Це і системи аналізу текстів, прогнозування, експертної оцінки, розуміння мови, розпізнавання, і т.п. Подивіться на одну з них https://www.youtube.com/watch?v=VfELcaLL_KE. Системи, які розуміють обмежену природну мову є. Але з моєю системою голосового управління телевізором Ви можете спілкуватися на необмеженій якимось словником мові. Що такого псевдонаукового, чи поганого я цим зробив??? Чи багато Ви бачили таких систем? А в неї я заклав принципи рефлекторності, які розроблені в теорії ще в 80-90-х роках минулого століття. І вони є основними сьогодні в штучному інтелекті взагалі, бо найкращі системи в цій сфері створюються саме на цих принципах. Подивіться в моїх монографіях, статтях, скільки різноманітних систем створено, впроваджено мною та моїми учнями. Мені навіть не хочеться псувати настрій своїм опонентам тим, що поки вони доводять, що я псевдонауковець, бо займаюсь псевдонауковою теорією, я вже заробив і продовжую заробляти своїми розробками досить пристойні гроші. А «наукова громадськість» все кричить, що теорія псевдонаукова?!

Повертаюсь до цитати. Прочитає цитату громадянин Х і подумає, а, справді, експерти кажуть, що Тесля – псевдонауковець. І ймовірність правоти пана Теслі в його уяві зменшиться до 0,2. А якби було вказано, що на 16-й сторінці науково- популярної книги Тесля вказав, що це комп’ютерна модель природи, а на 2-й, що книга для широкого кола читачів (а не тільки для вчених), то громадянин Х може й зрозумів би, що по науково-популярній книзі не можна робити експертизу теорій!

«Один із них Сергій Шарапов – український фізик, котрого цитують нобелівські лауреати.
– Чи піде нормальна людина до математика як до фахівця з гінекології? Кожен має певний фах. Пан Тесля – доктор технічних наук, але він не може бути спеціалістом з фізики чи медицини, – розповідає УП Шарапов».
Громадянин Х подумає, що Тесля пішов у фізику і зменшить ймовірність його правоти ще на 0,1. А насправді? Тут все просто. Не я йду до фізиків, а вони чомусь пристали до мене. Чому фізики йдуть до мене, це треба питати в них. Може заблукали. А їм насправді потрібен …? Ще раз наголошую, теорія не фізична. Вона лише показує, що існуючі закони руху можна отримати з іншої моделі: комп’ютерної, інформаційної. Якщо Ви вважаєте, що це не так – пишіть наукові статті. Адже поки що жодної наукової статті, яка б заперечувала теорію, немає. Або доводьте, що комп’ютерна модель не може існувати, бо цього не може бути в Природі! В мене таке відчуття, що деякі фізики настільки відстали від сучасних технологій, що не розуміють місце цих технологій в науці. У всьому світі вже давно зрозуміли, перш ніж проводити натурні експерименти, їх виконують на комп’ютері, а потім лише повторюють, адже так дешевше і швидше.

«Людина почала намагатися перевертати основи фізики. Каже, що “материя чувственна”. У любові людина чуттєва. А коли хтось так говорить про стіл, це не зовсім так. “Материя рефлекторна…”. Все це донауковий спосіб мислення, який повертає нас у часи Аристотеля».
Ну що ж, ще одна думка авторитетного вченого. І вона ще зменшує ймовірність правоти пана Теслі, скажімо, до 0,05.

А що насправді? Зупинюсь тільки на слові «рефлекторна». Раніше вважалось, що рефлекси є там, де є нервова система. Подивіться посилання http://www.fainaidea.com/…/refleksy-sobak-pavlova-nashli-i-…115880.html. Вчені довели, що рефлекси є у рослин. Рефлекторні (реагуючі) інтелектуальні системи, що базуються на статистиках, є основою промислової розробки таких систем в провідних компаніях світу. І вони на це витрачають мільярди доларів. А ми все доводимо, що це неможливо…

Тепер подивіться характеристики Теслі Ю.М. і Єгорченко І.А. Пані Єгорченко вся позитивна. А у пана Теслі, і англомовні статті не знайдено, і в СКОПУСІ немає. І висміюють його у Щура.
Це все говорить про те, що боротьба йде не з псевдонаукою, а боротьба йде зі мною.

Я думаю ймовірність підтримки Теслі Ю.М. зменшилася б до 0,02. А тепер правда.

22.01.2018 року «Українська правда» пише, що у Теслі в СКОПУС немає жодної статті:

 

Фото Факультет інформаційних технологій КНУ ім. Тараса Шевченка.

А 25.01.2018 року вже інша інформація?!

Фото Факультет інформаційних технологій КНУ ім. Тараса Шевченка.

Правда, красиво «впливають» на читачів?! Я дуже поважав інтернет- видання «Українська правда». І може й буду поважати. Але отак підтасовувати факти… І отак впливають на читачів, щоб побачили, який «поганий» Тесля.

Чому б не написати: СКОПУС: Тесля – 6, Єгорченко – 0 (випливає з статті в «Українській правді»); наукові праці: Тесля – 207, Єгорченко – ?; підготовка кандидатів наук: Тесля – 25, Єгорченко – 0; підготовка докторів наук: Тесля – 2, Єгорченко – 0. Можна добавити ще щось, що характеризує рівень вченого. Тоді б це було об’єктивно і чесно. До речі, журналісту я передав інформацію про статті по теорії несилової взаємодії (англомовні) які вийшли у США, Франції (СКОПУС) і Болгарії. Чому вона їх не знайшла – це вже питання до журналіста. А в Україні вийшло близько 40 таких статей, три монографії, препринт інституту кібернетики (ще в 1995 році) та дуже багато праць конференцій.

Після того, якби це було зроблено чесно і об’єктивно, я думаю всі б зрозуміли різницю в наукових досягнення Теслі і Єгорченко. І насправді ймовірність була б на мою користь.

«Теорія “всього” – одна з ознак псевдонауковості. До того ж, наукова теорія не може бути просто інтерпретацією».
В жодній науковій праці я не писав, що це «теорія всього». На сторінці 16 науково-популярної книги говориться про «комп’ютерну модель всього». Фізики мабуть забули, що в свій час Альберт Ейнштейн вивів і опублікував «формулу всього». Майже відразу вчені знайшли в ній помилку. І ніхто не писав, що він псевдонауковець!

До речі, я говорив про інтерпретацію формул, а не теорії. Читайте уважно мої слова.

«Ми не один місяць намагалися знайти авторитетних фахівців з інформаційних технологій, які змогли б дати свою експертну оцінку теорії несилової взаємодії Юрія Теслі. Жоден з вузькопрофільних спеціалістів не погодився. Мовляв, написане деканом є “поза межами” їхньої компетенції».
Все. Немає таких фахівців. Тесля – обманює всіх. І громадянин Х вже взагалі не вірить в Теслю. Ймовірність 0,0000… .

А правда? Правда в тому, що можна було відкрити будь яку мою монографію і подивитись, хто був рецензентом, хто робив передмови: академіки, члени-кореспонденти Національної академії наук, доктори наук. Звертайтесь до будь кого з них. Не хочете? Будь-ласка. Тоді мене прийшло підтримати більше 20 фахівців в сфері ІТ. Це можна було зробити і в залі суду. Теж не вийшло? Тоді ще один шлях. До приходу в університет я виступав перед фахівцями в галузі ІТ в інституті кібернетики, НТУ КПІ ім. Ігоря Сікорського, інституті інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, Будинку вчених, в деяких вищих навчальних закладах в м. Києві та інших містах України. Недавно виступив в інституті програмних систем НАН України. Зверніться до керівників семінарів, вони зведуть Вас з учасниками. Мабуть той хто шукав – не дуже хотів знайти?!

«Бєлкін також просить долучити третьою стороною авторитетного українського вченого Олександра Габовича.Причина: етичний кодекс українського вченого. Там сказано, що науковець має протистояти псевдонауці.
Псевдонаука – не місце для суду, – реагує на Габовича Тесля.
То що ми тут розглядаємо? – іронізує Бєлкін.
Доктор фізико-математичних наук Олександр Габович вирішив долучитись до процесу не сам. Його делегувала своїм представником активна наукова спільнота».

Я прошу Вас, якщо є час подивіться засідання суду https://youtu.be/isTfVXGiGws. А секрет в тому, що в етичному кодексі написано про протиборство псевдонауковій діяльності. І навіть сказано, в якій формі – відкриті дискусії, семінари. Я добавлю – наукові статті. А те, що роблять пані Єгорченко і група, що її підтримує – це боротьба зі мною. Хтось зіпсував мою сторінку в Вікіпедії (ще й безграмотно). Прийшлось створювати свій сайт http://teslia.kyiv.ua/. Обливають брудом в соціальних мережах. Готові мене відправити на вогнище інквізиції. Не теорію аналізують. А ображають мене.

На круглий стіл, присвячений теорії, ніхто з них не прийшов. Значить, вони не хочуть боротися з «псевдонаукою». Або не вважають теорію за псевдонауку. А от мене пані Єгорченко обізвала псевдонауковцем, який викладає невідомо що. От за це й суд. Бореться вона з псевдонаукою, чи з людиною, яку образила?

Але прочитавши цей уривок, іронію Бєлкіна, можна ще раз розчаруватись в Теслі. І для громадянина Х повага до Теслі впаде майже до 0. А правда тут https://youtu.be/isTfVXGiGws.

«За його словами (Олександр Габович, прим.Теслі Ю.М.), процес стосується не тільки освіти і науки, але й безпеки держави.
– Пан Тесля співпрацює з Міністерством оборони. Тобто замість того, щоб ми робили ракети, ми маємо щось собі уявити, і російський літак святим духом впаде, – каже Габович. – Здоровий глузд цьому суперечить».
Те що тут написано є неправдою. Я не співпрацюю з Міністерством оборони. Фантазії про падіння літака – це фантазії пана Габовича. Але це характеризує багатьох членів групи, яка підтримує пані Єгорченко. Говорити неправду. А «Українська ПРАВДА» це публікує.

А тепер правда. Чи багато російських літаків залітало на нашу територію? А скільки інформаційного бруду ллється на схід України з Росії. Сьогоднішня війна – інформаційна, або як кажуть гібридна. І вміти протистояти інформаційним впливам противника – значить вміти воювати. Росія на це виділяє колосальні кошти. Це набагато важливіше в сьогоднішній війні, чим звичайна зброя. Бо інформаційна зброя завойовує уми людей без пострілів. Мені жаль тих фізиків, які залишились як мінімум в минулому столітті і не розуміють викликів століття двадцять першого. Світ міняється. І всім потрібно розвиватись.

«Під час засідання адвокат Єгорченко демонструє звернення Вченої ради фізичного факультету від червня 2014 року до ректора Леоніда Губерського».
Почитайте це звернення. У ньому доказів немає, але суть його жахлива. Вже не кажу, до якого нуля впаде повага до мене у громадянина Х. А секрет в тому, що вказаної у зверненні монографії «Несилова природа взаємодій» у мене немає. Ну, не написав я її. Тоді що ж підписували шановні вчені??? Що вони читали??? Може чиюсь працю? Нехай це буде на їхній совісті.

«У 2014 році декан хотів представити свою теорію в Інституті теоретичної фізики, та йому відмовили».
В 2014 році я вже повністю займався факультетом і в інститут теоретичної фізики не звертався.

«За словами наближеного до Юрія Теслі Павла Каюка, саме ректор КНУ ім. Шевченка порадив Теслі подати позов».
По-перше, і я опонентам на засіданні говорив. Що за себе можу говорити лише я. Бо представник Відповідача не раз розповідав про те, що я думаю, що я роблю (див. засідання суду https://youtu.be/isTfVXGiGws). Ніхто ніколи нічого мене не примусить робити, якщо я цього не захочу. Ректор навіть не намагався вплинути на мене. Я прийняв це рішення і проінформував його. Вірніше, уточнив, чи це не принесе шкоди університету. Ректор сказав, що це моє право, подавати в суд. ВСЕ.

«Своїми діями Міносвіти викликає хвилю обурення у науковців, які стверджують, що так відомство “благословляє” процвітання псевдонауки в Україні».
Дивіться, чи то журналіст, чи невелика група людей, яка взяла на себе Господню функцію, визначати істинність науки, оцінює все: Теслю, МОН, міністра, ректора, Патона та ін. Практика – критерій істини. Лише практика покаже, істинна теорія несилової взаємодії, чи хибна. І тут моїм опонентам не пощастило. Зараз багато людей зацікавилося теорією. Мені пишуть, запитують, пропонують її розвивати. Теорія має свою прикладну сферу, має впровадження. Вона, по суті, прикладна, вже давно перевірена на практиці і дає нові знання для суміжних наук. Подумайте, якщо це працює на практиці, то чи немає тут чогось важливого і для Вас. Особливо для фізики, яка стоїть на порозі великих змін.

В статті використовуються терміни: «наукова громадськість», «активна наукова громадськість». Посилання на кількість членів наукової громадськості – «їх було близько 20». Опам’ятайтесь! Наукова громадськість – це не ті, хто з криками і сміхом входять до залу суду, які ображають, обзивають в мережі інтернет, і т. д. Це ті, хто працює, хто творить нову Україну. І хто несе відповідальність за освіту і науку. А не ті, хто ні за що не відповідає, але видає себе за всю наукову громадськість. Не забувайте, що науковців в Україні більше 100000.

Ще одне. Мій представник на суді Малий О.В. робив зауваження адвокату Відповідача, про те, що університету імені Т.Г.Шевченка в Києві немає. Читаючи статтю, я побачив в кількох місцях нову назву університету – університет Шевченка. Ну будьте ж уважніші до того, що пишете?! Поважайте провідний вищий навчальний заклад України – Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

То чому, шанована мною газета, отаким чином впливає на читачів? Це помилка журналіста? Це відношення журналіста? Чи це політика газети? Не знаю. Я знаю лише одне, те, що слідує з теорії несилової взаємодії. Як поступає людина, визначається сумою впливів на неї. Великий американський сатирик Амброз Бірс в «Словнику Сатани» написав: «Прийняти рішення – значить змиритись з перевагою одних зовнішніх впливів над іншими».

Хтось на це впливає?!

Юрій Тесля, автор теорії несилової взаємодії

Доповідна Богу

О Боже-Боже, Батьку мій!
Твою виконуючи волю,
Прийняв людську на себе долю,
Про неї ж я і розповім.
Небес творіння на Землі,
Любові дар у римах світу,
Як благодать твого завіту,
Зі Злом зустрівся у борні.
Мене оточує країна
Віками гноблених людей.
І в протиріччі їх ідей
На шмаття рветься Україна.
Це горе болем розлилось
У душу кожну. Неприкриту
Журбу, морями сліз відмиту,
Мені пізнати довелось.

Тут претендує храмів ряд
На глас Творця в безмежжі світу.
Вони хрестом несуть просвіту,
Створивши віри в нас обряд.
Але за цим душі немає.
Церковна жадібність живе.
Там святість дань свою здере
Із тих, хто шлях до тебе знає.
Під прикриттям святих учень
Здирають не заради віри –
На лімузини, на квартири,
На рішення своїх проблем.

Війною орані поля
Панів-політиків годують.
Вони солдатських вдів не чують.
Для них війна як «мать родна».
Вони Вкраїни мирну суть
На власне царство проміняли.
Був Схід і Захід. Роз’єднали,
В народі пробудивши лють.
Де діточок веселий сміх.
Де сповивалась радість миру.
Де розцвітала щастя сила,
Тепер безумства смертний гріх.
За що жертовнії життя
Зіграли братовбивчі ролі?
Не ради радості і волі.
А ради владних майбуття.
Тут з їхніх храмів пре кумівство.
В них бідність створюють мужі,
Що багатіють на брехні,
Для всіх, хто вірить у блюзнірство.

Я проклинаю тих глупців,
Хто підмінив життя війною.
Та двічі кляті ті «герої»,
Хто мир не верне для бійців
Тих, хто сховавсь у владний дім.
Хто плач дітей з верхів не чує.
Застав відчути, як лютує
Снарядів смертоносний грім.

Дві міри Пекла в краї цім.
Зла гріх грошима процвітає.
Бо той, який грішить, зростає,
Щоб володіти світом всім.
Без грошей весь безгрішний люд.
А на грошах пани зростають.
Добро в жадобі забувають,
Із зиску роблять абсолют.
На білім світі не знайти
Ніде подібної країни,
Де бідні люди до кончини
Панів підживлюють світи.
Ще й заздрість світом цим керує,
Прокравшись у єство рабів
Та придушивши солод снів,
Добро творінь Твоїх руйнує.
До щастя шлях шукають всі
Тут, на землі, у Пеклі й Раю.
У Пеклі вбивчі людські зграї.
Добра у Раю – острівці.

І той, хто в Радість Зло привносить,
Щасливий мерехтінням бід
В суспільстві нашім. З року в рік
Для Сатани достаток косить.
Невже пропащі душі в них?
Твого творіння марні дії?!
І в царстві правлять лиходії,
Яких створив рогатий псих?

Не тільки лиходії ці
Країну грішну населяють.
Є віра в Тебе в цьому краї!
Є віри в правду пагінці!
Добро є в душах у людей,
Любов, надія, радість злуки.
І в праці мозолисті руки
До істини ведуть дітей.
Чи день яскравий, а чи тьма,
Життя у праці протікає
У тих, хто Божий світ вітає.
Хто слово Змія не сприйма.
Вони до щастя мирний шлях,
Шлях правди й совісті шукають.
У тьмі знаходять! Не звертають!
Вперед ідуть, зборовши страх.
Йдуть душ освітлених творці.
Йдуть інженери і учені.
Йдуть волонтери, Богом вчені.
Робітники і вчителі.

Вони спокус не знають бід.
Вони Добром Добро вітають.
Вони прощенням Зло вбивають.
Вони продовжать людства рід.
Ввійти в цвітіння райських днів
Даруй хрестовим слугам долю.
Спаси їх душі від неволі,
І грошей, й підлості рабів.

В борінні Злоби і Добра.
В борінні влади і народу.
В борінні роду і безроду
Вкраїни знищують буття.
Хто в Тебе вірою живе,
Той не живе, а виживає.
А той, хто владу Зла приймає,
Гребе під себе – й має все.
Сувора правда рве завіти
В пізнанні істини Добра.
І, спокусившись щастям Зла,
Грішать в зневірі Божі діти.
Чому це так? Чом негатив
У цьому світі процвітає?
Чому тих віра не спасає,
Кого любов’ю Ти святив?
Твоїх законів сил катма.
Не вірять в Істину, запеклі,
Тому й грішать… І будуть в Пеклі,
Куди веде їх Сатана.

Писань наслання пресвяті
Не налякали тьми спільноту.
Пора нам звершити роботу,
Вселивши страх в серця земні.

В світ піднебесний, Батьку мій,
Мене Ти скерував з метою,
Щоб часу пил омив росою
І показав всім шлях до мрій.
У силовий ввійшовши світ,
Взаємодій розкривши сутність,
Безмежних знань Твоїх могутність
Скерую до людських орбіт.
Я тут, я бачу, я пишу!
Невіру вірою міняю.
І я надіюсь, в цьому краї
Гріховність Словом заміщу.
Це Слово шкарубке, гучне!
Це Слово править і вправляє!
Це Слово ранить і вбиває
Тих, хто смолою Пекла тхне!

Інтроформації програма
Люд розділяє по ділах:
Кому – у Пеклі вічний жах,
Кому – у Рай відкрита брама.
Хто творить що – він цим і є!
Постійно буде відчувати:
Від добрих справ – довічне свято,
Від недобра – печаль зійде.
Хто негатив дарує в світ,
Брехню і підлість в раж підносить,
Той у небес пощади спросить,
Як ввійде Злом в безмежжя лік.
У це безмежжя гріх повзе.
Там Зло в пітьмі від болю виє.
Там Сатани пекельні дії.
Там каяття свідомість рве.
Страх за сотворене кричить!
Страх за сотворене волає!
Людей від злоби захищає
І не дає гріховно жить.

Цю вищу істину предвічну
Я подаю як Твій завіт.
Її знання – покращить світ
І принесе всім радість вічну.
Щоб люд від злоби захистив
Твій дар, охрещений любов’ю,
Щоб не стікали браття кров’ю,
Щоб поріднив всіх позитив.

І прийде в світ Твоє Добро!
А негативи злої волі
Зійдуть навік з людської долі
Із духом Пекла заодно.

Як ніч і день, життя і смерть,
Добро і Зло – в дуелі вічній,
В доповідній моїй трагічній –
Людської суті круговерть.
Прости людей! Я їх прощаю!
Я маю право, бо в Різдві
Родився Тесля на Землі.
Прости, Отець! Життям благаю!

Шлях в минуле

Ти прийшла з майбуття.
Ти як мить проминула.
Хоч страждання відчула
На відрізку життя.
Свій чаруючий стан
Ти мені дарувала.
Ти тоді ще не знала,
Що любов – це обман.
Біль створивши в житті,
Розігнавшись у часі,
Я зробив, щоб на пласі,
Ти була в самоті.
Я пішов за поріг
Розуміння і суті.
Прийде час я в спокуті
Розіпнусь за цей гріх.
І в небеснім краю,
Де суть правди витає,
Моя совість пізнає,
Ношу правди гірку.
Щоб утримати час,
Від безжальної дії,
Я покаюсь, в надії,
Щось змінити для нас.
Розповім все Йому.
Час вернути попрОшу.
І гріховную ношу
Із собою візьму.
Скресну в іншім житті.
Освятивши минуле.
Все зроблю, щоб небуле
Дарувати тобі.
Ми почнем новий лік.
В спільну вийдем дорогу.
І подякуєм Богу,
Що з’єднав нас навік!

Школа

Летять узбіччям дні життя,
І вже зупинки грані видно.
Підготуватись треба гідно,
Свої згадавши почуття.
Юнацтва пору пригадати,
Бажань до звершення жагу.
Щоб, підкоривши знань вагу,
В майбутнє успіхом зростати.
І, відірвавшись від землі,
Себе знайти в безхмарнім небі.
І час скорити при потребі!
Зійти на зоряні щаблі!
Ми ними радість мрій несли.
Таку міцну, як стіни школи,
Де вчителів знання збороли
І в майбуття за ними йшли.
Нас вів Андрійович м’який.
Пантелеймонович у русі,
Дві Ліди, всім найкращі друзі,
Юрко Сазонович гучний.
А ми в 10-Б ходили.
І щебетали, і цвіли,
Бо безтурботними були.
Серед ночей уроки вчили.
Ми не платили за знання.
У комунізм приймали віру.
І мали щирую довіру
До міліцейського звання.
І на високій мрійній ноті,
Як вийшли сонце зустрічати,
Нам всім хотілось привітати
Щасливі дні в життя польоті.
Ми всі змінились відтоді.
Хоч навкруги нас бачать в віці
Й не вистача здоров’я міці,
В душі такії ж молоді.

Ще поклик є до змін в собі.
Хто пам’ятає давні мрії,
Той віднайде нові надії
І не розгубить фарт в житті.
Пройшли роки. По трасі в Київ
Я проїжджаю крізь село.
В душі спливає – що було
Та відбуло, як птах у вирій.
Роки гріхами тяготять
І не дають злетіти в небо.
І Божих знань святу потребу
Нема часу задовольнять.
У школі, де добром зрослись,
Де почуття прозріли юні,
Підносить двір картини глумні.
Не зустрічає, як колись.
Нема ні вікон, ні дверей.
Нема в дворі ні гри, ні сміху.
І лиш бомжам на п’яну втіху
Еленський храм – як гріх людей.
Скінчився мир, забулись мрії.
Все, що було, як дим зійшло.
І хоч життя в труді пройшло,
Ми, як і школа – в безнадії.

Те, що збулося, нищить світ.
А нездійсненне – барва ночі.
І бачать пил життєвий очі,
В яких – незмитий слізний слід.
Втікаєм в пляшку від буття.
Своє життя у праці сушим.
Про школу – на руїнах тужим.
Крадемо щастя з майбуття.
Навколо нас – бездушшя срам.
Щоб підкупить безродну раду,
Святять пани прожорства зраду,
Ще й б’ють поклони ворогам.
Еленська школа як взірець
Того, що робиться в країні.
Дай Бог нещасній Україні
Не повторить її кінець.
Це, мабуть, сон про майбуття?
Мені шістнадцять? Хочу в школу!
Я не прокинуся ніколи!
Бо це не сон! Бо це життя!

Межа

В надхмар’ї вітер шелестить
І, підганяючи хмаринки,
До нас несе пухкі сніжинки,
Зими зафіксувавши мить.
Весняне сонце розжене
Зимові хмари без печалі.
Вони зійдуть в минулі далі.
А цвіт веселкою майне.
Коханню вийшовши навстріч,
Сузір’їв звід знайде нагоду
Весняну обмінять природу
На всеосяжну літню ніч.
Втім, красна осінь підійде,
Змінивши килими духмяні
На почуття достатку п’яні.
І спокій в душеньку ввійде.
Природа вічна в куражі.
Зима, й Весна, і Літо, й Осінь!
Та вже нова віщує просідь,
Що мій лічильник на межі.

Коронарний синдром

Я сам в собі, я сам з собою.
У серці цілий світ болить!
Безмежжя край переді мною,
А в тім краю життя мовчить.
І не прийде той, хто не прийде,
Не забере печаль від Вас.
Те, що задумано, не вийде.
Чого боюсь – те вийде враз.

Втрата

Ти не почула крик душі.
Ти не розкрила сутність долі.
Ти не ввійшла в жадані дні.
Ти не знайшла для мене ролі.
Ти підеш у незнану даль,
Ти пам’ять радістю омиєш.
Ти в майбутті мене, на жаль,
Не знайдеш, втрати біль розкриєш.
Не вернеш, що не забереш,
І не відкриєш, що закрито.
Мене ти більш не пригорнеш.
І не забудеш, що прожито.
Ти не озвешся з майбуття.
Ти не породиш спільні дії.
Увійдеш у нове життя,
Мене покличеш в безнадії.

Я не прийду, бо не зійду.
І не внесу в життя розраду.
Я не в собі, в тобі тужу.
Бо не пробачив власну зраду.
Я над тобою день зведу.
Я за тобою ніч розкрию.
Перед тобою ниць впаду.
І зло своє добром прикрию.
Я сам жалкую… Не забудь
Всіх ран моїх весняну повінь.
Я не знайшов до тебе путь?!
Пробач мене за втрати сповідь!

“Бездомна Собака”

«Пішов геть, собака», – двірник-неборака,
Двірник-неборака від баку жене.
Нема де подітись, нема де пригрітись,
Нема де зарити відношення зле.

«Бездомна собака» тремтить біля бака.
Тремтить біля бака, не зводить очей,
З стежинки від дому. Спасіння з полону
Чекає щодня, від поспішних людей.

Ось пані проходить, парфумами зводить.
Готова ногою турнути у вир.
Ось діти з батьками, розводять руками,
Не візьмуть з собою у люблячий мир.

Ще й дощ накрапає, ніхто не сховає,
Ніхто не закриє від хмарності сліз.
Ніхто не жаліє, ніхто не зігріє,
Ніхто не прикриє від бризок з коліс.

Нога десь пробита, та їжа з корита,
Та ніч переспати в підвальнім теплі.
Щоб сни повернули, в далеке минуле,
Де він…Гліб Петрович?! Завлаб з НДІ.